П'ятницький Андрій Володимирович

Андрій Володимирович П'ятницький (рос. Андрей Владимирович Пятницкий, нар. 27 вересня 1967, Ташкент) — радянський, узбецький та російський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Майстер спорту СРСР (1986), Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1991). По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Андрій П'ятницький
Особисті дані
Повне ім'я Андрій Володимирович
П'ятницький
Народження 27 вересня 1967(1967-09-27) (54 роки)
  Ташкент, СРСР
Зріст 182 см
Громадянство  СРСР,  Узбекистан і  Росія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1983–1984 «Старт» (Ташкент) 2 (0)
1985 «Пахтакор» 21 (0)
1986–1987 ЦСКА (Москва) 22 (5)
1988–1991 «Пахтакор» 120 (25)
1992–1996 «Спартак» (Москва) 100 (17)
1997 «Спартак-2» (Москва) 16 (2)
1998 «Сокол» (Саратов) 2 (1)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
? СРСР U-21  ? (?)
1990 СРСР 1 (0)
1992 СНД 5 (2)
1992 Узбекистан 2 (0)
1993–1995 Росія 10 (2)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2002–2003 «Алмаз» (Москва)(тренер)
2003 «Газовик» (Оренбург)
2006 «Витязь» (Подольськ)
2008–2012 «Спартак» (Москва)(СДЮШОР)
2013–2014 «Спартак» (Москва)(мол.)
2015–2016 «Росич»(мол.)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Починав грати в Ташкенті. Перший тренер — Комарницький Володимир Дмитрович, перший клуб — «Старт» (Ташкент). У 1985 перейшов в «Пахтакор», який грав у Першій лізі. На наступний рік покликаний в армію, «служив» у московському ЦСКА. У 1988 повернувся в «Пахтакор», бажаючи допомогти йому повернутися у вищу лігу. Це вдалося зробити в 1990 році.

У 1992 року тренер «Пахтакора» Олександр Тарханов очолив московський «Спартак» і умовив П'ятницького перейти в «Спартак», аргументуючи тим, що перспектив в ігровому плані у «Пахтакорі» у нього немає[1]. У складі «Спартака» Андрій чотири рази ставав чемпіоном Росії, а також одного року взяв Кубок Росії. У 1996 році був обраний капітаном команди.

Згодом отримав травму голеностопа, довго лікував її, а повернувшись на поле, не зміг вийти на колишній високий рівень гри, через що у сезоні 1997 року виступав за другу команду «біло-червоних».

Завершив професійну ігрову кар'єру у першоліговому клубі «Сокол» (Саратов), за який провів кілька матчів у сезоні 1998 року.

Виступи за збірні

Залучався до складу молодіжної збірної СРСР, у складі якої став чемпіоном Європи 1990 року серед молодіжних команд.

9 жовтня 1990 року зіграв свій єдиний матч за збірну СРСР в неофіційній грі проти Ізраїлю (3:0). Після розпаду СРСР на початку 1992 року дебютував у складі національної збірної СНД, зігравши у 5 матчах і забивши 2 голи, проте у фінальну заявку на Євро-1992 не потрапив.

17 червня 1992 року зіграв у історичному першому матчі новоствореної збірної Узбекистану, в якому вона зіграла зі збірною Таджикистану (2:2), для якої це також був перший матч. В жовтні того ж року зіграв за Узбекистан ще одну гру проти Казахстану, проте з 1993 року вирішив виступати за збірну Росії. У її складі був учасником чемпіонату світу 1994 року у США, де зіграв в одному матчі проти Бразилії (0:2). Всього провів у формі головної команди Росії 10 матчів, забивши 4 голи.

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри зайнятий тренерською діяльністю. У 2002—2003 роках працював тренером у «Алмазі» (Москва), після чого недовго працював головним тренером у нижчолігових «Газовику» (Оренбург) (2003) та «Витязі» (Подольськ) (2006).

З листопада 2008 по грудень 2012 року працював тренеро СДЮШОР «Спартак» (Москва). З липня 2013 по квітень 2014 року був старшим тренером молодіжної команди «Спартак» (Москва). 23 квітня 2014 року залишив посаду за сімейними обставинами[2].

З січня 2015 року працює тренером молодіжної команди «Росич» (Московський).[3]

Титули і досягнення
«Спартак» (Москва): 1992, 1993, 1994, 1996
«Спартак» (Москва): 1991/92
«Спартак» (Москва): 1993/94
СРСР U-21: 1990
  • Володар Кубка чемпіонів Співдружності (1):
«Спартак» (Москва): 1993 (4 гри, 3 голи)

Особисті
  • У списку 33 кращих футболістів чемпіонату Росії (3): № 1 — 1992, 1993, 1994

Примітки
  1. Пахомов С. Андрей Пятницкий: Мечтаю о французской отбивной // Спорт-Экспресс Футбол. — 1996. — № 27. — с. 3.
  2. П'ятницький за сімейними обставинами не зможе керувати молодіжним складом
  3. Колишній гравець «Спартака» — тренер молодіжної команди «Росич»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.