П'єрлуїджі Орландіні

П'єрлуїджі Орландіні (італ. Pierluigi Orlandini, нар. 9 жовтня 1972, Сан-Джованні-Б'янко) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника за низку італійських клбуних команд, а також молодіжну збірну Італії, у складі якої — чемпіон Європи серед молоді. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

П'єрлуїджі Орландіні
П'єрлуїджі Орландіні
Особисті дані
Народження 9 жовтня 1972(1972-10-09) (49 років)
  Сан-Джованні-Б'янко, Італія
Зріст 182 см
Вага 80 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
198?-1989 «Аталанта»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1989–1992 «Аталанта» 14 (0)
1992–1993 «Лечче» 29 (3)
1993–1994 «Аталанта» 23 (5)
1994–1996 «Інтернаціонале» 30 (4)
1996–1997 «Верона» 30 (6)
1997–1999 «Парма» 24 (0)
1999–2000 «Мілан» 2 (1)
2000 →  «Венеція» 10 (1)
2000–2001 «Брешія» 4 (0)
2001–2002 «Аталанта» 4 (0)
2002–2003 «Бриндізі»24 (2)
2003–2004 «Нардо»6 (1)
2004–2005 «Мезаньє»17 (5)
2005–2006 «Монтальбано»9 (1)
2006–2007 «Ракале»11 (3)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1989 Італія U-18 2 (0)
1992–1994 Італія U-21 10 (1)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2007–2008 «Таранто»(юнаки)
2008 «Тома Мальє»
2008–2010 «Триказе»
2010–2011 «Бриндізі»(підлітки)
2012–2013 «Понте Сан П'єтро-Ізола»(підлітки)
2013–2014 «Бриндізі»(підлітки)
2015–2016 «Віртус Франкавілла»(підлітки)
2016–2017 «Віртус Франкавілла»(підлітки)
2018–2019 «Гроттальє»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Найбільш відомий як автор першого в історії футболу золотого гола[1].

Клубна кар'єра

Народився 9 жовтня 1972 року в місті Сан-Джованні-Б'янко. Вихованець футбольної школи клубу «Аталанта». Почав залучатися до ігор основної команди клубу з 1987 року, але не міг пробитися до її основного складу і 1992 року перейшов до «Лечче». У новій команді став демонструвати потужнішу гру і вже за рік повернувся до «Аталанта», де протягом сезону також був серед основних гравців середини поля команди.

1994 року молодого півзахисника запросив до своїх лав один з лідерів тогочасного італійського футболу «Інтернаціонале». У складі «нераззуррі» провів наступні два сезони кар'єри.

Протягом 1996—1997 років захищав кольори клубу «Верона», після чого перейшов до «Парми». Протягом двох сезонів у цій команді, за які вона здобула титули володаря Кубка Італії і володаря Кубка УЄФА вже мав проблеми з потраплянням до основи.

Протягом 1999—2000 років безуспішн намагався закріпитися в «Мілані», проте того ж 2000 року був спочатку відданий в оренду до «Венеції», а згодом перейшов до «Брешії», де також не зміг повернутися на високий ігровий рівень.

Провівши у сезоні 2001/02 чотири гри за рідну «Аталанту», догравав у нижчолігових італійських командах, останньою з яких стала у сезоні 2006/07 «Ракале».

Виступи за збірні

1989 року провів дві гри у складі юнацької збірної Італії (U-18).

Протягом 1992—1994 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 10 офіційних матчах, забив 1 гол. Був учасником молодіжного Євро-1994, на якому став автором єдиного гола у фінальній грі турніру проти однолітків з Португалії. Цей гол не лише приніс італійцям другий в історії титул чемпіонів Європи серед молодіжних команд, але й увійшов до історії футболу, адже був забитий у додатковий час фінального матчу і став першим у світовому футболі золотим голом[1]. Правило, за яким перший же гол, забитий у додатковий час гри, визначає її переможця, було запропоноване ФІФА організаторам міжнародних турнірів роком раніше і на практиці до влучного удара Орландіні не застосовувалося.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 2007 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Таранто».

Протягом наступного десятиріччя змінив декілька нижчолігових клубів, у деяких з яких працював з юнацькими командами, а в решті — з дорослими.

Титули і досягнення
«Парма»: 1998–1999
«Парма»: 1998–1999
Італія U-21: 1994

Примітки
  1. Che fine hanno fatto? Orlandini, un golden gol da leggenda. Sport.sky.it. 11 березня 2011. Архів оригіналу за 3 жовтня 2013. Процитовано 28 вересня 2013. (італ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.