П'єр Луї Дюлонг

П'єр Луї Дюлонг фр. Pierre Louis Dulong; (12 лютого 1785(17850212), Руан 19 липня 1838), Париж) французький хімік та фізик. Член Паризької академії наук і її секретар.

П'єр Луї Дюлонг
фр. Pierre Louis Dulong
Народився 12 лютого 1785(1785-02-12)
Руан[1]
Помер 19 липня 1838(1838-07-19) (53 роки)
Париж, Франція[1]
Поховання
Країна  Франція
Діяльність фізик, хімік, професор
Alma mater Політехнічна школа
Галузь Загальна та неорганічна хімія
Заклад Вища нормальна школа, École nationale vétérinaire d'Alfortd, Політехнічна школа і факультет природничих наук Паризького університетуd
Звання професор
Членство Лондонське королівське товариство, Паризьке філоматичне товариствоd, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Прусська академія наук і Паризька медична академія
Діти Alexis Dulongd
Нагороди

іноземний член Лондонського королівського товариства


 П'єр Луї Дюлонг у Вікісховищі

Біографія

П'єр Луї Дюлонг народився в Руані. Вивчав медицину в Парижі, працював хіміком у лабораторії К. Л. Бертолле в Політехнічній школі. З 1811 професор хімії Ветеринарної школи в Парижі, з 1820 професор фізики Політехнічної школи (з 1830 директор). З 1832 неодмінний секретар Паризької академії наук.

Наукова діяльність

Основні дослідження присвячені загальної та неорганічної хімії. Вперше отримав хлорид азоту (1811) і фосфорноватисту кислоту (1816). Незалежно від Г. Деві і майже одночасно з ним запропонував (1815) водневу теорію кислот. Досліджував склад, будову та властивості щавлевої кислоти та її солей. Вивчав реакцію термічного розкладання оксалатів. Спільно з професором фізики Політехнічної школи в Парижі А. Т. Пті встановив (1819) закон теплоємності твердих тіл, згідно з яким добуток питомих теплоємностей простих твердих тіл на атомну масу елементів, що їх утворюють — величина приблизно постійна (Закон Дюлонга-Пті). Вони ж вивели (1818) загальну формулу для швидкості охолодження тіл. Визначив (1824—1830) тиск насиченої водяної пари при різних температурах. Сконструював (1830) водяний калориметр. Вивчав термічний розклад оксалатів.

Примітки

Джерела

  • В. А. Волков. Химики. — Киев, Наукова думка, 1984.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.