П'єтро Джермі
П'є́тро Дже́рмі (італ. Pietro Germi; 14 вересня 1914, Генуя — 5 грудня 1974, Рим) — італійський актор, сценарист, кінорежисер.
П'єтро Джермі | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Ім'я при народженні | Pietro Germi | |||
Народився |
14 вересня 1914 Генуя, Італія | |||
Помер |
5 грудня 1974 (60 років) Рим, Італія | |||
Громадянство |
Італія Королівство Італія | |||
Діяльність | кінорежисер, актор, кінопродюсер, сценарист | |||
Alma mater | CSC | |||
Роки діяльності | 1939 — 1972 | |||
IMDb | nm0314584 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
П'єтро Джермі у Вікісховищі |
Біографія
Закінчив Експериментальний центр кінематографії в Римі.
Перший сценарій — «Retroscena» (1939). Режисерський дебют — фільм «Свідок» (1946, премія «Срібна стрічка», 1946).
Найкращі фільми, що стали класикою неореалізму — «В ім'я закону» («Під небом Сицилії», 1950, премія на МКФ в Західному Берліні), «Місто захищається» (1951, премія на МКФ у Венеції).
З 1946 року — виступав як актор («Montecassino»). Продемонстрував великий акторський талант, зігравши головні ролі в декількох своїх фільмах: «Машиніст» (Андреа Маркоччі, 1956, премія на МКФ з Сан-Себастьяні), «Безхарактерний чоловік» (Андреа, 1958) і «Проклята плутанина» (інспектор Чиччо Інгравало, 1959). Знімався і в фільмах режисерів Сольдаті, Даміані, Болоньїні.
У 60-і роки знімав сатиричні комедії і в різних аспектах розглядав проблеми любові і шлюбу: «Розлучення по-італійськи» (1961, премія «Оскар» за сценарій, премія на МКФ в Канні, 1962), «Пані та панове» (1966, Золота пальмова гілка на МКФ в Канні), «Серафіно» (1968, Головний приз на МКФ в Москві, 1969). Написав сценарії всіх своїх фільмів.
У 1974 році працював над фільмом «Мої друзі» (1975), який після смерті П'єтро Джермі, в 1975 році, закінчив режисер Маріо Монічеллі.
Фільмографія
- 1949 — «Шлях надії»
- 1950 — «В ім'я закону»
- 1961 — «Розлучення по-італійськи»
- 1966 — «Пані та панове» / (Signore & signori)
- 1968 — «Серафіно»
- 1972 — «Альфредо, Альфредо»