Берлінський міжнародний кінофестиваль

Міжнародний конкурс відіграє центральну роль на кінофестивалі. Основною нагородою конкурсної програми є Золотий та Срібний ведмідь. В змаганні беруть участь фільми (відповідно за принципами Міжнародної федерації асоціацій кінопродюсерів), випущені у прокат лише у країні, в якій були зняті за останні 12 місяців до початку фестивалю.

Щороку близько 20 фільмів беруть участь у конкурсній програмі. Дирекція фестивалю відповідальна за підбір фільмів та склад журі. Переможці відбираються міжнародним журі на чолі з президентом, він також оголошує закриття фестивалю. Місцем проведення конкурсу є Палац Берлінале на Потсдамській площі, а також кінотеатр Сінема Ікс, Кіно Інтернаціональ і Будинок кінофестивалів у Берліні. У 2009 році місцем проведення фестивалю став Фрідріхштадтпалац. На Берлінале 2009 журі очолила актриса Тільда ​​Свінтон. 2010 році це місце зайняв режисер Вернер Герцог, після чого у 2011 — Ізабелла Росселліні, а у 2012 — Майк Лі.

Міжнародний Форум молодого кіно проходить з 1971 року, центральною темою Форуму є політичне кіно. Форум проводиться з ініціативи Геро Гандерта, який заснував спілку Друзів німецького кіно у 1963 році. Співзасновниками стали також Еріка Грегор, Ульріх Грегор Гайнер Росс і Манфред Зальцберг. Пост голови Форуму у період з 1971 по 1979 обіймав Ульріх Грегор. Він став також головою 20 фестивалів.

Форум надає молодим режисерам, таким як Рауль Руїс, Дерека Джармена і Пітер Гріневей, першу можливість заявити про себе на міжнародному рівні. В програму секції входять фільми незвичного формату, зокрема «Тайга» Ульріке Оттінгера (тривалість — 8 годин 21 хвилина) або «Сатантанго» Белі Тарра (7 годин 16 хвилин).

Ще одним напрямком Форуму є фільми, зняті за межами Європи. В 1970/80их роках центральне місце зайняло незалежне американське кіно, фільми з Латинської Америки та авангардне кіно. 1980/90і роки присвячувались незалежному кіно Азії. Директор Форуму з 2001 року — берлінський кіножурналіст Крістоф Тергехте. «Міжнародний форум як і раніше залишається найважливішим доповненням програми Берлінського кінофестивалю. Для кінематографістів Форум став основою програми за останні роки» (Петер Янсен). Місце проведення Форуму — кінопалац Дельфі, Арсенал (нині Потсдамська площа), Сінестар, Сінема Ікс і Кубікс.

Історична Ретроспектива проводиться з 1951 року. В 1977 році була реорганізована в Фонд німецької кінематики (зараз Музей кіно у Берлін — німецька Кінематика). У рамках Ретроспективи щорічно влаштовуються дні вшанування. Директор Ретроспективи — Райнер Ротер. Місце проведення — Сінема Ікс і Кіноарсенал.

Перелік Ретроспективи

• 1955 — «60 років кіно — класичне німе кіно»
• 1956 — «Гумор народів»
• 1957 — «Німецькі художники в іноземних фільмах»
• 1958 — «Шедеври світового кіно з 1915 по 1945 рік»
• 1959 — «Міжнародні Шедеври в перші роки звукового кіно»
• 1960 — «10 років Золотого берлінського ведмедя» і «Міжнародний музичний фільм 1930–1945»
• 1961 — «Ріхард Освальд», «Біллі Вайлдер», «Акіра Куросава»
• 1962 — «Аста Нільсен», «Г. В. Пабст», «Інгмар Бергман»
• 1963 — «Елізабет Бергнер», «E. А. Дюпон», «Карл Грюне», «Ясудзіро Одзу»
• 1964 — «Скарби світового кінематографа: Луї Люм'єр, Пола Негрі, Пауль Лені»
• 1965 — «Шедеври німецького мистецтва»
• 1966 — «Макс Офюльс», «Мак Сенетті», «Сінема Ново»
• 1967 — «Гаррі Ленгдон», «Ернст Любич»
• 1968 — «Ернст Любич», «Вільям Фільдс»
• 1969 — «Абель Ганс» і «Мюзикл 1929–1949»
• 1970 — «20 років кінофестивалям у Берліні» і «Фред Астер і Джинджер Роджерс»
• 1971 — «Від кіноогляду до мюзиклу: Басбі Берклі, Едді Кантора»
• 1972 — «Дуглас Фербенкс», «Людвіг Бергер»
• 1973 — «Вільям Дітерле» і «Американські мюзикли та анімаційні фільми»
• 1974 — «Жак Фейдер», «Ліліан Гарві» і «Норман Макларен»
• 1975 — «Грета Гарбо» і «Конрад Фейдт»
• 1976 — «Елеонор Пауелл», «Конрад Фейдт. Частина II», «Найкращі німецькі фільми 1929–1932»
• 1977 — «Марлен Дітріх, частина 1» і «Любов, смерть і технології. Фантастичне кіно 1933–1945»
• 1978 — «Марлен Дітріх, частина 2» і «Цензура — Заборонені німецькі фільми 1933–1945»
• 1979 — «Рудольф Валентіно» та «Ми танцюємо по всьому світу. Кіноогляд 1933–1945»
• 1980 — «Біллі Вайлдер» і «3-D фільми»
• 1981 — «Виробник: Фільми Майкла Белкона»
• 1982 — «Повстання почуттів: Кертіс Бернхардт» і «Дитяче кіно з НДР»
• 1983 — «Вигнання — Шість акторів з Німеччини»: Елізабет Бергнер, Доллі Гаас, Герта Тілі, Курт Буа, Франц (Френсіс) Ледерер, Вольфганг Зільцер (ПаульАндор)
• 1984 — «Любич 1914–1933»
• 1985 — «Спецефекти»
• 1986 — «Хенні Портен»
• 1987 — «Рубен Мамулян»
• 1988 — «Колір — Історія кольорового кіно»
• 1989 — «Еріх Поммер» і «Європа 1939»
• 1990 — «1945 рік» та «40 років Берлінале»
• 1991 — «Холодна війна»
• 1992 — «Бабельсберг — кіностудія»
• 1993 — «Сінемаскоп»
• 1994 — «Еріх фон Штрогейм»
• 1995 — «З Днем Народження, кіно! Бастер Кітон-100, Слапстік & Co»
• 1996 — «Вільям Вайлер»
• 1997 — «Г. В. Пабст»
• 1998 — «Роберт і Курт Сіодмак»
• 1999 — «Отто Премінґер»
• 2000 — «Штучні люди»
• 2001 — «Фріц Ланг»
• 2002 — «Європа 60-их. Повстання, фентезі та утопії»
• 2003 — «Фрідріх Вільгельм Мурнау»
• 2004 — «Новий Голівуд 1967–1976. Проблеми в країні чудес»
• 2005 — «Проєктування і виробництво фільмів»
• 2006 — «Мрія жінки. Зірки кіно п'ятдесятих»
• 2007 — «Місто дівчат — образи жінок німого кіно»
• 2008 — «Луїс Бунюель»
• 2009 — «70 мм — більше, ніж життя»
• 2010 — «Зіграй ще раз!»
• 2011 — «Інгмар Бергман»
• 2012 — «Червона фабрики мрій»: Межрабпомфільм і його німецьке відділення Прометей фільм"
• 2013 — «Дотик Веймар»

Вшанування

Панорама є офіційною частиною програми Берлінале, проводиться з 1986 року. В перші дні проведення Берлінале Спец-показ було замінено на Панораму. Спочатку пост директора Панорами обіймав Манфред Зальцберг, у 1992 році його місце зайняв Віланд Шек. Напрямок діяльності Панорами — артгаус кіно та авторські фільми, які стали європейськими і всесвітніми прем'єрами. Щороку основна програма налічує 18 художніх фільмів. Основні підрозділи Панорами — документальні фільми, Панорама Спешл та Панорама Короткометражних фільмів. Панорама присвячується як суспільним, так і політичним темам, зокрема питанням сексуальних меншин. Місце проведення Панорами — Сінема Ікс, Інтернаціональ і Сінестар.

З 1978 року Берлінале відкриває спеціальну секцію для дітей та підлітків і презентує актуальні художні та короткометражні фільми, які набувають популярності на світовому ринку. Розділ було доповнено у 2004 році програмою «14плюс» — конкурс фільмів серед молоді. «Дитячий кінофестиваль» на Берлінале 2007 року перейменовано на Покоління. Відповідно конкурсна програма тепер називається «Покоління К» та «14 плюс».

У конкурсі Покоління «К плюс» одинадцять членів журі вручають нагороди — Скляних ведмедів — за художні та короткометражні фільми. В склад міжнародного журі входять спеціалісти у сфері кіно. Кошти на призи виділяє Німецький фонд захисту дітей. Найвищу нагороду — скляного ведмедя — за найкращий художній фільм у змаганні Покоління «14плюс» вручає журі, в склад якого входить семеро молодих людей.

Девіз «ні — низькопробним фільмам», засвідчує той факт, що для конкурсної програми відбираються лише високоякісні фільми, які відображають реалії повсякденного життя молоді та дітей [9]. Тематика конкурсних робіт цікава для всіх вікових груп. У рамках Крос Секшин проводиться показ фільмів з різних секцій, які входять в конкурсну програму Покоління і доступні для всіх вікових категорій. З 2008 року Покоління очолили Маріан Редпат і Флоріан Вегхорн. Під час 61-го Берлінале секція Покоління проводилась в Цопаласт, у зв'язку з ремонтними роботами в Будинку світової культури. З 2008 року кінотеатр Вавилон (Берлін Мітте) є основним місцем проведення Покоління «14плюс». Інші покази проводяться в театрах Колізей (Пренцлауер-Берґ), в кінотеатрі на Фрідріхсхайн, Сінема Ікс на Потсдамській площі.

Спеціальний приз Берлінале, запроваджений у 2004 році, став ще однією секцією офіційної програми, в яку ввійшли фільми як і відомих режисерів, так і класичні фільми в сучасній обробці, а також фільми, які стосуються суспільно важливих тем. Місце проведення — Фрідріхштадтпаласт.

Секція Перспектива німецького кіно, вперше запроваджена Дітером Коссліком, присвячена сучасній продукції кіноіндустрії, яка доповнює ряд німецького кінематографа. На конкурсі нагороду отримали близько десятка художніх, документальних та експериментальних фільмів, відібраних з 250 конкурсних заявок. Директор секції — Лінда Софкер.

У 2006 році створено нову секцію короткометражних фільмів — Берлінале короткий метр. З 1955 року за найкращі короткометражні фільми вручають відповідні нагороди — Золотого і Срібного ведмедя, за які щороку змагається близько 30 фільмів. З 2003 року переможців відбирає спеціально скликане міжнародне журі. З 2007 року секцію очолює Майк Мія Хоне. Короткометражні фільми також презентуються у секціях Покоління, Перспектива німецького кіно та Форум розширений.

• Камус талантів Берлінале: існує з 2003 року, місце проведення: Будинок культур світу (до 2006 р.), Хеббел ам уфер (з 2007).
• Німецьке кіно: лише для уповноважених відвідувачів; режисер: Хайнц Бадевіц.
• Кулінарне кіно: в ньому тісно переплелось кулінарне мистецтво та сфера кіно. Розпочало свою роботу в 2007 році.
• Пресконференції: внутрішній програмний цикл, який торкається питань стратегій та перспектив кіноіндустрії.

• Найкращий фільм
• Особисте досягнення

З 1951 року Золотий ведмідь став найвищою відзнакою кінофестивалю. Обов'язковою умовою участі у конкурсі є знімання фільму не раніше ніж за 12 місяців до дня проведення фестивалю. Також фільм не повинен входити в прокат за межами країни чи брати участь в інших кінофестивалях. Фільми відбираються з усієї конкурсної програми. Лише у 1970 році нагороду не отримав жоден фільм. Володарями Золотого ведмедя в різний час ставали Інгмар Бергман (1958), Клод Шаброль (1959), Мікеланджело Антоніоні (1961), Жан-Люк Годар (1965), Роман Поланські (1966), П'єр Паоло Пазоліні (1972), Сатьяджит Рей (1973), Вернер Шрьотер (1980), Карлос Саура (1981), Райнер Вернер Фассбіндер (1982), Чжан Імоу (1988), Теренс Малік (1999), Хаяо Міядзакі (2002) та Фатіх Акін (2004).

З 1951 року Срібного ведмедя присуджують у різних номінаціях, в тому числі Гран-прі журі, який був запроваджений в 1965 році і є другим призом у конкурсі. У 1951 нагороду отримали три фільми категорій мюзикл, драма та комедія. З 1952—1955 другу нагороду отримували художні фільми. З 1956 року Срібний ведмідь вручається в різних категоріях. На цей час Срібного Ведмедя вручають за такими категоріями:

• Найкраща режисура
• Найкраща чоловіча роль
• Найкраща жіноча роль
• Найкращий сценарій

а також за видатний вклад у мистецтво[12]:

• Найкраща музика
• Монтаж
• Костюми та сценографія
• Надзвичайні досягнення актора
• Гран-прі журі (нагорода за короткометражний фільм)

Названа на честь засновника Берлініле Премія Альфреда Бауера, вручається з 1987 року за фільми, які відкривають нові перспективи кіномистецтва.

У конкурсі короткометражних фільмів міжнародне журі вручає Золотого і Срібного ведмедя, а також нагороди, почесні грамоти, дипломи ДААД («Німецька служба академічних обмінів») за художні інновації короткометражних фільмів. Нагорода ДААД забезпечує тримісячну стипендію в Берліні для талановитих людей з метою підтримки проекту. Вперше премія була вручена в 2006 році. Щороку Європейська кіноакадемія надає призи за найкращий короткометражний фільм, знятий режисером європейського походження.

Ця нагорода вручається з 1998 року за найкращий художній і короткометражний фільм із секції Покоління. Головний приз Фонду німецьких дітей (7500 євро) присуджується міжнародним журі, в склад якого входять кінознавці. Інші нагороди — Спеціальний приз у розмірі 2500 євро і Заохочувальна премія. Фонд німецьких дітей виділяє кошти для конкурсу з 1999 року.

Bester Erstlingsfilm: нагороду у розмірі 50000 євро вручають з 2006 року. Журі розглядає найкращі дебютні фільм з секцій Міжнародний конкурс, Панорама, Форум або Покоління. Призовий фонд розділяють між собою режисер і продюсер. Камера Берлінале вручається особам чи організаціям, які здійснили значний внесок у кінофестиваль Берлінале, проте безпосередньо не беруть участі у конкурсній програмі.

Пам'ятний Золотий ведмідь вручається за досягнення із розділу Вшанування.

Незалежне журі надає також такі нагороди:

• Приз ФІПРЕССІ вручається з 1957 року. Це спеціальна нагорода Міжнародної Федерації кінокритиків ФІПРЕССІ. Мета нагороди — розвиток кіномистецтва та підтримка молодого кіно.
  • 1960 : «Гнівне мовчання» / (англ. The Angry Silence), реж. — Гай Грін
  • 1961 : «Ніч» / (італ. La notte), реж. — Мікеланджело Антоніоні

• CICAE приз: надається Міжнародною асоціацією театрального мистецтва. Вона присуджується як заохочувальна нагорода чи згадка. Вперше вручена в 1967 році.
• Берлінер Моргенпост вручається читацьким журі «Берлінер Моргенпост» з 1974 року. Журі складається з 25 членів, а в конкурсній програмі участь беруть художні фільми.
• Приз Калігарі: З 1986 року вручається як особлива згадка за тематичні та стилістичні нововведення у рамках Форуму. Нагорода становить 4000 євро.

Започаткована у 1986 Кінопремія миру вручається як почесна згадка за фільми, які поєднують в собі естетичне та гуманістичне, демократичне та соціальне.

• Премія Тедді: спеціальний приз Берлінського кінофестивалю за фільми, які торкаються проблем сексуальних меншин. Статуетка-нагорода розроблена за проектом карикатуриста Ральфа Кеніга. Існує також спеціальна нагорода, особлива ​​згадка, приз журі та приз глядацьких симпатій.
• Приз екуменічного журі вручається з 1992 року талановитим режисерам, які націлюють свої фільми на людські, духовні та соціальні цінності, які базуються на законах Біблії. Премія присуджується як особлива згадка і спеціальна нагорода.
• Приз Гільдії німецького кіномистецтва вручається з 1996 року.
• Премія «Siegessäule» вручається з 1997 за фільми, які розкривають тему сексуальних меншин.
• Премія «Tagesspiegel» вручається читацьким журі з 2007 року у секції Форум. Розмір нагороди становить 3000 євро.
• Премія Shooting Stars, існує з 1998 року. Шанс отримати премію мають 10 молодих і талановитих акторів.
• З 1998 року Премія NETPAC («Мережа розвитку азійського кіно») вручається за фільми, зняті на території Азії.
• Приз публіки в секції Панорама визначається шляхом голосування глядачів. Бронзова статуетка вручається з 1999 року.
• Приз діалоги і перспективи існує з 2004 року з ініціативи німецько-французького відомства у справах молоді. Ця нагорода є результатом міжкультурного діалогу трьох країн: Франції, Німеччини та країни, яка приймає гостей. В склад журі входить сім членів, які беруть активну участь в діалозі трьох держав. Їх список оприлюднюється задовго до початку конкурсу. Голова журі з 2012 — Ян Генрік Штальберг.
• Score Competition вручають трьом композиторам або звуковим дизайнерам Кампусу талантів Берлінале. Нагорода включає оркестровку саундтреків німецьким кінооркестром Бабельсберг. Переможець отримує можливість відвідати найбільші кіностудії Голівуду.

Berlin Today Award вручається з 2004 року за проєкти короткометражних фільмів про Берлін, які номінувались із секції Кампус талантів Берлінале. Фільми вийшли в прокат завдяки посередництву Медіа Берлін-Бранденбург.

• Amnesty International Filmpreis становить 5000 євро за фільми, які порушують питання прав людини.
• Премія Femina становить 2000 євро і вручається з 2005 року за досягнення жінок у підборі костюмів, музики, якості знімання та у сфері монтажу.

Нагорода, створена за ініціативою «Europa Cinema», Label Europa Cinemas вручається за європейські фільми із секції Панорама. Премія присуджується з 2005 року.

• Бронзовий ведмідь — третя нагорода у змаганнях. Вперше вручений у 1951—1956 році за документальне, драматичне і комедійне кіно, а в 1952—1955 — за художній фільм. У 1956 р. переможця визначили шляхом голосування глядачів.
• Велика Бронзова тарілка вручається після визначення найуспішнішого фільму за допомогою глядацьких симпатій. Нагорода була вручена лише раз — в 1951 році. Маленьку бронзову тарілку вручають за другий найкращий фільм.
• Лише у 1951 три документальні фільми отримали Золоту медаль. Інші переможці відповідно отримують Срібну та Бронзову медаль.
• За видатні успіхи в галузі кіномистецтва у 1951 році було вручено Особливу нагороду міста Берлін, а також почесну грамоту.
• Спеціальна нагорода Сенату Берліна вручалась лише двічі: у 1953 та 1954 році. Переможців визначили представники міжнародного журі.
• Премія OCIC вручалась з 1954 по 1991 католицькою організацією OCIC як особлива ​​згадка, особливе заохочення, заохочувальний приз. У 1991 році OCIC і її сестринський союз Інтер-фільм увійшли в особливий склад екуменічного журі.
• З 1954 по 1956 Велика Золота медаль вручалась за найкращий документальний фільм конкурсної програми. Переможець був обраний шляхом глядацького голосування. Другий і третій приз — Срібна і Бронзова медаль.
• Маленька золота медаль вручалась з 1955 по 1957 за найкращий короткометражний фільм офіційної програми. Переможці визначались згідно з глядацькими симпатіями. Друга і третя нагорода — Маленька срібна і бронзова медаль.
• Лише у 1958 році вручалась нагорода сенатора для народної освіти за найкращий молодіжний документальний і короткометражний фільм.
• З 1959 по 1969 роки приз за молодіжне кіно вручався за фільми, призначені для молодої публіки (1968-69 — нагорода молодого покоління). До 1967 року премію вручали у вигляді бронзової тарілки за короткометражні, художні та документальні фільми.
• 1960–1987 нагорода CIDALC була присуджена організацією сприяння міжнародному розумінню CIDALC. В цей період існувала також нагорода Ганді, срібна медаль CIDALC, пам'ятна нагорода, особливе заохочення, премія ЮНЕСКО, диплом CIDALC.
• Премія Інтер-фільм вручалась євангелістською церквою як заохочувальний приз, пам'ятна згадка, кінонагорода Отто Дібеліуса, Гран-прі, особливе заохочення. У 1992 євангелістська організація та сестринський союз OCIC об'єднались в складі екуменічного журі. З 1963 до 1989 року нагорода не вручалась.
• З 1963 по 1972 асоціація кінокритиків UNICRIT вручала заохочувальні призи та статуетки.
• Нагорода міжнародної Гільдії письменників надавалась за найкращий кіносценарій конкурсної програми з 1968 по 1973 рр.
• Спеціальний приз журналістів заснований незалежною групою кінокритиків з Бельгії, Данії, Нідерландів та Швейцарії у зв'язку з відставкою міжнародного журі 1970 року.
• З 1982 по 1999 року вручається приз UNICEF дитячим фондом ООН за фільми на дитячу, молодіжну і сімейну тематику.
• 1983–1989 Премія CIFEJ сприяла поширенню фільмів серед дітей і підлітків. Існувала як окрема згадка.
• 1983–1989 нагорода Zitty вручається читачами місцевої берлінської газети Zitty.
• Нагорода Отто Домінка заснована у 1985 році на честь експериментального режисера Оттомара Домініка.
• З 1986 по 1996 рік нагорода за дитяче кіно (колишній головний приз фестивалю дитячого кіно) вручалась у вигляді пам'ятної нагороди, призу фонду Марії Шелл та призу за найкращий короткометражний фільм.
• Panorama-Kurzfilmpreis der New York Film Academy: з 1993 по 2002 три члени журі відбирають найкращий короткометражний фільм з секції Панорама, за що переможець отримує стипендію Нью-Йоркської кіноакадемії.
• Панорама короткометражних фільмів: офіційне журі короткометражних фільмів у період з 2003 по 2005 рік відбирало переможців у цій номінації, які отримували нагороду як пам'ятну згадку чи особливу нагороду.
• Кінонагорода Міонетто — премія 1996 профінансована італійським виробником ігристих вин Міонетто.
• Pierrot-Preis була вручена лише у 1998 році за найкращий дебютний фільм.
• Premiere First Movie Award вручалась лише в 2002 році за найкращий дебютний фільм із загальної конкурсної програми, а також з секцій Панорама, Форум, Кінофестиваль дитячого кіно, Перспектива німецького кіно.
• Нагорода читацького журі «Берлінерцайтунг» вручалась у період з 1992 по 2002 рік за найкращі фільми із секції Форум як особлива згадка.
• Wolfgang-Staudte-Preis нагорода за найкращий дебютний фільм або другий найкращий фільм програми Форуму. Вручалась у період з 1990 по 2006 рік на честь режисера Вольфганга Штаудте.
• Блакитний Ангел: з 1993 по 2005 головний приз організації AGICOA.
• New York Film Academy Scholarship Award надавалась у вигляді стипендії з 1996 по 2005 найкращим режисерам короткометражних фільмів Нью-Йоркською кіноакадемією
• Piper Heidsieck New Talent Award вручалась з 2001 по 2002 рік найкращому актору й актрисі в головній ролі.
• Talent Movie of the Week вручається за фільм із Кампуса талантів Берлінале. Премію вручали 2003 по 2006 рік.
• Planet Documentary Film Award у 2004 була вручена за роботу Кампусу талантів Берлінале. Дана нагорода сприяє фінансуванню зйомок документальних фільмів.