П'єтро Паоло Верджеріо

Верджеріо студіював граматику в Падуанському університеті (1385). Через рік переїхав до Флоренції, де продовжив навчання та познайомився з Колуччо Салютаті. У 1388–1390 роки Верджеріо викладав у Болонському університеті. 1398 року він знову вирушив до Флоренції, де хотів оволодіти грецькою мовою в Мануїла Хризолора. У березні 1405 року, коли Верджеріо було запрошено до курії, він мав звання доктора медицини, а також цивільного й церковного права. 1406 року Верджеріо переїхав до Риму, де став папським секретарем та послом на Констанцькому соборі. На Констанцькому соборі проводить тонку дипломатичну діяльність й зокрема здобуває прихильність короля Сигізмунда, у якого згодом перебуває на службі в Чехії та Угорщині.

Трактат «Про шляхетні вдачі та вільні науки» неодноразово перевидавався і набув популярності в міському середовищі, зокрема у Флоренції. Верджеріо відстоював морально-соціальні завдання освіти: «Жодних гарантованіших багатств або надійнмшого захисту в житті не зможуть батьки підготувала дітям, ніж навчити їх шляхетним мистецтвам та вільним наук». До останніх він зараховував не лише традиційні artes liberales, сім вільних мистецтв, особливо вирізняючи роль риторики, але й так звані «цивільні науки» — історію та моральну філософію.

Мету освіти П'єтро Паоло Верджеріо вбачав у набутті різнобічних знань, що формують вільний розум та високу моральність, допомагають в життєвих справах. Його ідеал — гармонійно розвинена людина, що поєднує багатство знань, чесноти та фізичну міцність. У методах виховання, за Верджеріо, важливі авторитет батьків та вчителя, інтерес самого учня до занять, а не примус чи покарання.

Верджеріо вважається засновником сучасної педагогіки.

Було опубліковано такі твори Верджеріо:

• «Pro redintegranda uniendaque Ecclesia», видано з передмовою та примітками Комбі в «Archivio storico per Trieste, l'Istria ed il Trentino» (Рим, 1882), 351-74
• «Historia principum Carrariensium ad annum circiter MXXXLV», видано Мураторі, «Rerum ital. Script.», XVI, 113–184
• «Vita Petrarcae», edited by Tommassini in «Petrarca redivivus», (Падуя, 1701)
• «De ingenuis moribus ac liberalibus studiis» (Венеція, 1472).

146 листів Верджеріо було опубліковано Лучіані (Венеція, 1887).

В рукописах залишаються такі твори: латинський переклад Арріанової «Gesta Alexandri Magni», «Життя Сенеки», панегірик на Святого Ієроніма, комедії, сатири, інші поетичні твори.

• П'єтро Паоло Верджеріо (протестант).

• Ansgar Frenken: Vergerio, Pier/Pietro Paolo (der Ältere). In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 14, Bautz, Herzberg 1998, ISBN 3-88309-073-5, Sp. 1572–1576.
• Bergin, Thomas G. and Wilson, Alice S., Petrarch's Africa English translation. New Haven. Yale University Press 1977. ISBN 0-300-02062-7
• Bischoff, Studien zu P. P. Vergerio dem Aeltern (Berlin, 1909)
• Buschbell, Reformation und Inquisition in Italien und die Mite des 16. Jahrhunderts (Падерборн, 1910), 103-54.
• Everson, Jane E., The Italian romance epic in the age of humanism: the matter of Italy and the world of Rome, Oxford University Press, 2001, ISBN 0-19-816015-1
• Kopp, Pietro Paolo Vergerio der erste humanistische Padagog (Люцерн, 1894)
• Baduber, P. P. Vergerio il seniore (Capodistria, 1866)
• Woodward, Vittorino da Feltre and other Humanist Educators (Cambridge, 1897)
• Jachino, Del pedagogista Pier Paolo Vergerio (Флоренція, 1894)

• Верджеріо в «Enciclopedia Italiana» (1937)