Раванастр

Раванастр — стародавній смичковий струнний інструмент, який використовувався в Індії, Шрі-Ланці та прилеглих регіонах. Припускають, що він може бути пращуром скрипки.[1]

Індійський раванастр в Casa Museo Del Timple, Лансароте, Іспанія.

Конструкція
Чоловік грає на раванастрі в Джайсалмері, Індія

Корпус раванастра може бути зроблений з гарбуза, розрізаної навпіл кокосової шкаралупи або видовбаним дерев'яним циліндром з мембраною з розтягнутої козячої чи іншої шкури. До корпуса прикріплюється дерев'яний або бамбуковий гриф, на якому тримається від однієї до чотирьох або більше настроєних на кілочки струн з нутрощів, волосся або сталі, нанизаних на струнотримач. Смичок зазвичай виготовлений з кінського волосу.

Історія

В індійській і шрі-ланкійській традиції, раванастр виник в сингалів на Ланці за часів легендарного короля Равана, на честь якого нібито названо інструмент. Згідно з легендою, Равана використовував раванастр у своїх поклоніннях індуїстському богу Шиві.[2] В індуїстському епосі Рамаяна після війни між Рамою і Равана Хануман повернувся до Північної Індії з раванастром. Раванастр й досі особливо популярний серед вуличних музикантів у Раджастані, Північна Індія.

Протягом усієї історії середньовічної Індії королі були покровителями музики, це сприяло зростанню популярності раванастра серед королівських сімей. У Раджастхані та Гуджараті це був перший музичний інструмент, який освоїли принци.

Деякі джерела стверджують, що між сьомим і десятим століттями нашої ери арабські торговці привезли раванастр з Індії на Близький Схід, де він став базовою моделлю для арабського ребаба та інших ранніх предків сімейства скрипок.[3][4]

Сучасне використання
Дінеш Субасінгхе показує свою нову версію раванастра Махінді Раджапаксі

У наш час інструмент був відроджений шрі-ланкійським композитором і скрипалем Дінешем Субасінгхе і використаний у кількох його композиціях, включаючи Раван Нада та буддійську ораторію Каруна Наді.[5][6]

Також раванастр використовував європейський експериментальний фолк-гурт Heilung у своїх альбомах Ofnir і Futha.

Посилання

 

  1. Heron-Allen, Edward, Violin-making: as it was and is, being a historical, theoretical, and practical treatise on the science and art of violin-making, for the use of violin makers and players, amateur and professional, Ward, Lock, and Co., 1885, pp. 37-42 Archive.org facsimile of Cornell University Press copy (accessed 29 June 2017)
  2. The Island (9 March 2008). «Sri Lankan revives Ravana's musical instrument».
  3. Heron-Allen, Edward, Violin-making: as it was and is, being a historical, theoretical, and practical treatise on the science and art of violin-making, for the use of violin makers and players, amateur and professional, Ward, Lock, and Co., 1885, pp. 37-42 Archive.org facsimile of Cornell University Press copy (accessed 29 June 2017)
  4. Choudhary, S.Dhar (2010). The Origin and Evolution of Violin as a Musical Instrument and Its Contribution to the Progressive Flow of Indian Classical Music: In search of the historical roots of violin. Ramakrisna Vedanta Math. ISBN 978-9380568065. Процитовано 5 вересня 2015.
  5. Balachandran, PK (7 February 2011). «A musical instrument played by Ravana Himself!». New Indian Express. Retrieved 1 May 2013.
  6. The Sunday Times (Sri Lanka) (8 March 2015). «Dinesh records highest sale for an instrumental». Retrieved 16 July 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.