Козел свійський
Козе́л свійський, або цап — одомашнений підвид козла звичайного (Capra hircus), представник роду Козел (Capra), підродини козлових родини бикових (Bovidae).
? Козел свійський | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Capra hircus | ||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||
Capra aegagrus | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Систематика, походження
За старішими класифікаціями одомашнених козлів вважали окремим видом Capra hircus, якого протиставляли «виду» безоаровий козел (Capra aegagrus). Тепер обидві форми — свійську і дику — вважають одним видом, Capra hircus.
Пращури свійського козла походять із Південно-західної Азії і Східної Європи.
Назви
«Цап» — поширена назва самця козла, «коза» — самки. Слово «цап» може бути запозиченим з румунської мови (t̨ар). Схоже слово є в італійській мові (zappo). Вони являють собою субстантивований вигук для підкликання цапів, а за іншою версією — походять від лат. caper (з праіндоєвроп. *kapro)[1][2].
Біологічні особливості
Кози найбільше люблять їсти бур'яни, а також листя дерев.
Господарське значення
Домашня коза — один з найстаріших одомашнених видів тварин. Протягом тисяч років вони використовуються для отримання молока, м'яса, вовни і шкіри. Козяче молоко є дуже поживним і набагато кориснішим для людей, ніж коров'яче.[джерело?]
У часи давніх великих експедицій, як морських (наприклад, Х. Колумба), так і сухопутних (наприклад, М. Пржевальського), козлів і кіз возили із собою. Вони давали молоко і були живим недоторканним запасом і провіантом, який не треба було спеціально зберігати.
Кози в культурі
У стародавніх народів козел символізував, як і бик, батька роду та родючість. Стародавні греки й римляни з огляду на це зображали сатирів і бога Пана як напів-людей, напів-козлів. На честь міфічної кози Амальтеї названо сузір'я Козорога[3].
У сучасній культурі козел є символом жертви за чужу провину через звичай юдеїв покладати на жертовного козла гріхи всього народу, після чого тварину відпускали в пустелю. Звідси зокрема походить фразеологізм «козел відпущення» та асоціація козла з дияволом. Інше джерело уявлень про стосунок козла до сил зла — демонізація з приходом християнства язичницьких богів та персонажів[3]. У ранньохристиянському мистецтві козел слугував символом грішників, приречених на покарання в Страшний суд[4].
Сленгове «козел» є зневажливою назвою чоловіка, або ув'язненого, що співпрацює з правоохоронними органами. Звідси також похідні слова на кшталт «козлити», пов'язані з негідною поведінкою[5].
Галерея
- Коза у заповіднику Асканія-Нова
- Коза у зоопарку Сімферополя
- Кози на пасовиську перед Аккерманською фортецею
- Кози, що рухаються по мосту над гірською річкою, Карпати
- Козеня у селі Вікторія в Пирятинському районі Полтавської області
Джерела
- Вівці й кози — Рік 2003 (інтерв'ю з д.б.н. І. Акімовим)
- Рослини й тварини в народній уяві. Н. Стаценко
- Рассоха І. М. Південь України — один із світових центрів виникнення скотарства
Примітки
- Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982—2009.
- Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
- Miller, Dean (1 січня 2014). Animals and Animal Symbols in World Culture (англ.). Cavendish Square Publishing, LLC. с. 68–71. ISBN 9781627125772.
- Ferguson, George; Ferguson, George Wells (1959). Signs & Symbols in Christian Art (англ.). Oxford University Press. с. 19. ISBN 9780195014327.
- Кондратюк, Т. М. (2006). Словник сучасного українського сленгу Файл формата PDF размером 10,62 МБ. Харків: Фоліо. с. 164.