Радіотехнічний факультет НТУУ «КПІ»

Радіотехнічний факультет

Герб факультету

Скорочена назва
РТФ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Основні дані
Засновано 1930
Приналежність Міністерство освіти і науки України, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Заклад Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Декан Доцент Антипенко Р. В.
Кількість кафедр 4
Студенти 550
Сфера діяльності Технічна освіта та наука
Контакти
Адреса 03056, м. Київ, вул. Політехнічна 12, корпус 17
Вебсторінка rtf.kpi.ua

Радіотехні́чний факульте́т КПІ ім. Ігоря Сікорського — один з провідних факультетів Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Готує бакалаврів, магістрів та докторів філософії за спеціальністю 172 Телекомунікації та радіотехніка за 4 освітніми програмами.

Історія[1][2][3]

Радіотехнічний факультет було створено на базі радіолабораторії електротехнічного факультету Київського політехнічного інституту, яку заснував В. В. Огієвський у 1921 році.

У 1928 році відбувся перший випуск інженерів-електриків з радіоспеціальності.

У 1930 році електротехнічний факультет було виділено та реорганізовано в Київський енергетичний інститут, в якому було створено радіотехнічний факультет і кафедру радіотехніки. Факультет і кафедру очолив проф. В. В. Огієвський. 1930 рік вважається роком народження радіотехнічного факультету КПІ.

З 1931 року почався регулярний випуск радіоінженерів.

В 1934 р. КЕІ було реорганізовано у Київський індустріальний інститут (КІІ), куди радіотехнічний факультет увійшов тільки як спеціальність з лабораторіями: загальної радіотехніки та електровакуумних приладів, приймально-передавальних пристроїв та акустики, радіопередавальних пристроїв, телебачення та джерел живлення.

В 1938 р. радіо-спеціальність в КПІ перетворено в спеціальний факультет і з кафедри радіотехніки виділено кафедру приймально-передавальних пристроїв (зав. каф. – проф. С.І. Тетельбаум). Деканами спеціального факультету були послідовно Н.А. Правдолюбов, Ф.Ф. Шапошніков, Л.А. Радченко. В складі факультету було дві кафедри: радіотехніки (зав. каф. – В.В. Огієвський) та приймально-передавальних пристроїв (зав. каф. – С.І. Тетельбаум).

В 1941 році, у зв’язку з початком війни КПІ було евакуйоване в м. Ташкент і включено до складу Середньоазійського індустріального інституту.

Деканом радіотехнічного факультету і зав. каф. Радіотехніки був С.І. Тетельбаум, а з 1943 р. кафедру радіоприймальних пристроїв очолив Н.П. Воллернер. В цей період факультет виконував важливі оборонні науково-дослідні роботи.

В 1944 р. було поновлено назву КПІ і колектив інституту повернувся до Києва. В післявоєнні роки радіотехнічний факультет (декан – проф. В.В. Огієвський) продовжує свій розвиток. Кафедру приймально-передавальних пристроїв розділено на дві: радіопередавальних пристроїв (зав. каф. – проф. С.І. Тетельбаум) та радіоприймальних пристроїв (зав. каф. – доц. Н.П. Воллернер). Підготовку інженерів за спеціальністю «Радіотехніка» забезпечували три спеціальні кафедри радіотехнічного факультету, а з 1956 р. також за спеціальністю «Конструювання і виробництво радіоапаратури».

Найбільш вагомими в той час були роботи члена-кореспондента Академії наук УРСР С.І. Тетельбаума, який в 1948 році заснував науковий напрямок потужної електроніки НВЧ і вже в 1956 році вперше в СРСР були створені конструкції нових потужних електронних пристроїв НВЧ.

В 1952 р. до складу радіотехнічного факультету увійшли спеціальності «Діелектрики та напівпровідники» (зав. каф. – М.М. Некрасов) та «Електронні прилади» (зав. каф. – А.І Вишневський) розформованого інженерно-фізичного факультету, але в 1962 р. на базі цих кафедр створюється факультет радіоелектроніки. В складі факультету залишаються чотири спеціальні кафедри – теоретичних основ радіотехніки (зав. каф. – проф. В.В. Огієвський), радіопередавальних пристроїв (зав. каф. – проф. В.П. Тараненко), радіоприймальних пристроїв (зав. каф. – проф. Н.П. Воллернер) та кафедра математичної фізики (зав. каф. – проф. Н.С. Смогоржевський).

В 1959 році на РТФ почалися роботи (каф. РТПС) по створенню потужних підсилювальних ламп біжучої хвилі та фундаментальним теоретичним дослідженням в цьому напрямку, яки привели до оптимізації взаємодії електронного пучка з полем біжучої хвилі в уповільнюючій системі.

Наукові роботи за закритою тематикою ВМФ СРСР на факультеті почалися в 1946р. (каф. РОС).

В 1963 р. проф. Н.П.  Воллернером була створена потужна (до 150 штатних працівників) проблемна лабораторія, яку у подальшому було перетворено в КБ «Шторм».

На РТФ у 50-60 роки (каф. РТПС), а з 70-х на каф. ТОР проводилися роботи в області теорії кіл.

Паралельно проводилися дослідження (каф. ТОР) з промислового застосування струмів НЧ, антенної техніки, фазометрії, феритовим термісторам, продовжувалися роботи з розроблення уповільнюючих систем для електронних прискорювачів.

В 60-ті роки Ю.П. Гудзенко організував наукову групу, яка розробляла електронні НВЧ пристрої керування поляризацією та фазою вихідного сигналу. Проводилися розробки хвилеводних конструкцій керування фазою, електродинамічних систем потужних електронних НВЧ пристроїв та прискорювачів заряджених частинок.

В 1968 р. для покращення підготовки спеціалістів було створено кафедру конструювання та виробництва радіоапаратури (зав. каф. – доц. Ю.В. Михацький).

В 70-ті роки на факультеті (каф. РТПС) отримала розвиток твердотільна електроніка, розроблені методи розрахунку генераторів та підсилювачів міліметрового діапазону для хвиль на лавинно-пролітних діодах і діодах Ганна. Також було організовано галузеву лабораторію акустоелектроніки Міністерства електронної промисловості СРСР (каф. КіВРА, науковий керівник проф. І.М. Гранкін). Виконано ряд робіт для оборонного комплексу СРСР.

В 1971р. під керівництвом доц. О.Я. Бокринської (каф. ТОР) було створено проблемну лабораторію радіотехнічних елементів та пристроїв, в якій плідно розвивався науковий напрям «Функціональна електроніка».

За створення нової апаратури в 1982 році проф. Я.К. Трохименко, доц. О.Я. Бокринська, доц. А.В. Кісляковський, доц. С.М. Кущ, с.н.с. Є.В. Кудінов, с.н.с. В.П. Ілясов, с.н.с. В.І. Цимбал, с.н.с. Г.М. Шеламов стали лауреатами Державної премії України.

В 1975 році група викладачів та наукових співробітників кафедри РТПС — проф. В.П. Тараненко, проф. В.І. Правда, доц. К.Я. Ліждвой, доц. С.М. Дяченко, доц. В.І. Шевченко, доц. М.В. Дереновський стали лауреатами Державної премії України за створення і впровадження в виробництво потужної лампи біжучої хвилі.

В 1976 році на РТФ (каф. ТОР) створено галузеву науково-дослідну лабораторію надвисокочастотної твердотільної електроніки та радіовимірювальної техніки. В лабораторії створено ряд нових твердо тільних пристроїв на новій елементній базі, зокрема, діелектричних резонаторах, керівника лабораторії проф. М.Ю. Ільченка разом з групою спеціалістів з галузевих інститутів в 1983 році удостоєно Державної премії УРСР, а 1989 році —  Державної премії СРСР в області науки і техніки. В 1988р. проф. М.Ю. Ільченко отримав звання «Винахідник СРСР», а в 1992 удостоєний звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

У 80-ті рр. на факультеті (каф. ТОР) виконано ряд найважливіших НДР та НДДКР  з оборонної тематики. В цей час штат кафедри налічував 25 викладачів та 220 наукових співробітників, інженерів та техніків. Групу з розроблення електродинамічних систем очолив проф.. В.І. Найденко [67 — 88]. Проф. Ф.Ф. Дубровка організував та очолив наукову групу зі створення нової антенної техніки.

В 1991 році співробітники проблемної лабораторії с.н.с. В.І. Цимбал, доц. О.Я. Бокринська, с.н.с. В.П. Гололобов, с.н.с. Крилов, н.с. М.Г. Іщенко отримали премію Ради Міністрів СРСР. В тому ж році за створення пристроїв та систем міліметрового діапазону довжин хвиль проф. В.П. Тараненко, проф.. В.І. Правда, проф. Є.А. Мачуський, доц.. Л.А. Ткаченко, ст. викл. М.Ю. Омельяненко, ст. викл. О.В. Турєєва були удостоєні премії Ради Міністрів СРСР.

В 90-ті роки на каф. ТОР почалися роботи з медичної радіоелектроніки (О.І. Рибін, О.Б. Шарпан) та було створено відповідну медичну спеціалізацію, навчання і наукові праці з якої в наш час продовжуються на кафедрах ТОР, РОС, КіВРА.

Під керівництвом проф. Ф.Ф. Дубровки в 90-ті роки проводилися роботи по створенню нової антенної техніки [106 — 114]. Розроблено та впроваджено в серійне виробництво ряд крупних модифікованих антен Кассегрена для земних станцій супутникових інформаційних систем нового покоління, які стали предметом експорта України високотехнологічної продукції в Росію, Італію, Казахстан.

За високу якість та досягнення параметрів світового рівня при створенні параболічних дводзеркальних антен Міжнародне журі присудило КБ «Промінь» (м. Тернопіль) та антенній лабораторії ТОР (керівник Ф.Ф. Дубровка) Європейську арку «Золотої зірки» (квітень 1995 року, м. Мадрид).

На факультеті підготовлено ряд загальноукраїнських підручників та навчальних посібників для вищої школи [17 —22, 36 — 42, 102, 103, 115 — 143]. Підручник Р.М. Домбругова «Телевидение» удостоєно Державної премії України. Монографія Я.К. Трохименка, І.С. Каширського, В.О. Гераніна, О.І. Рибіна, Й. Сватоша, Ю.С. Синекопа «Біомедичні сигнали та їх обробка» отримали першу премію НТУУ «КПІ», а монографія В.І. Найденка та Ф.Ф. Дубровки «Аксиально-симметричные периодические структуры и резонаторы» — другу премію в конкурсі на кращий підручник і монографію. За підручник для профтехучилищ  «Микроэлектроника: приборы, материалы, технология» проф. Ю. Ф. Зіньковський в 2003 р. удостоєний Державної премії України.

Декани радіотехнічного факультету: [3]

  • професор В. В. Огієвський (1930 – 1934, 1941, 1944 – 1962 роки);
  • Н. А. Правдолюбов, Ф. Ф. Шапошніков, Л. А. Радченко (1938 – 1941);
  • професор С. І. Тетельбаум (1943 – 1944);
  • професор Я. К. Трохименко (1962 – 1963);
  • професор Ю. В. Михацький (1964 – 1970);
  • професор В. О. Гойжевський[4] [5](1970 – 1973);
  • професор В. П. Тараненко (1974 – 1988);
  • професор В. І. Правда (1989 – 2004);
  • професор Є. А. Нелін (2004 – 2005);
  • професор О. І. Рибін[6] (2005 – 2016 );
  • доцент Р. В. Антипенко (з 2016).

З 2008 року на РТФ введено чотири іменних стипендії імені В. В. Огієвського для студентів, які мають вагомий внесок в науково-технічну роботу, що виконується кафедрами.

Спеціальність та освітні програми підготовки

Радіотехнічний факультет готує фахівців за спеціальністю 172 "Телекомунікації та радіотехніка" та освітніми програмами:

  • Інтелектуальні технології мікросистемної радіоелектронної техніки.[7] Освітня програма спрямована на підготовку спеціалістів в галузі автоматизованого проектування і технології мікропроцесорної, мікросистемної та наносистемної радіоелектронної техніки, математичних методів та програмних засобів інформаційних, технічних та технологічних систем вищого (інтелектуального) рівня. Спеціалізація «Інтелектуальні технології мікросистемної радіоелектронної техніки» відповідає спеціальності «Electronics Engineering Technology» університетів Європи та США, що базується на сучасних концепціях розвитку інтелектуальних (smart, intelligent) радіоелектронних технологій, у тому числі на глобальній концепції Internet of Things. Студенти поглиблено вивчають інтелектуальні системи, принципи інтелектуалізації радіоелектронної техніки на основі програмованих мікропроцесорів, конструкторсько-технологічні основи телекомунікаційної радіоелектронної техніки, інтелектуальні технології в функціонуванні радіоелектронної техніки, в її проектуванні, виготовленні та експлуатації, основи мікро- та наносистемної техніки, програмно-апаратні засоби універсального і спеціального призначення для проектування та експлуатації телекомунікаційної радіоелектронної техніки.
  • Радіозв'язок і оброблення сигналів.[8] Студенти вивчають цифрову та аналогову радіоелектронну апаратуру; програмування мікроконтролерів і мікрокомп’ютерів; адаптивні, програмно-конфігуровані та спеціальні системи радіозв’язку, сучасні інформаційні технології. Оброблення сигналів в комунікаційних системах, радіомоніторинг, методи та алгоритми цифрового оброблення багатовимірних сигналів: виявлення, розпізнавання та реставрація сигналів та образів, складні алгоритми цифрової фільтрації. Системи штучного інтелекту і нейронні мережі в обробленні сигналів.
  • Радіосистемна інженерія.[9] Студенти оволодівають системним підходом і набувають компетентностей у створенні та експлуатації найрізноманітніших бездротових систем передачі і приймання інформації, включаючи супутникові інформаційні системи, наземні системи мобільного зв'язку, радіоINTERNET, біомедичні радіосистеми, радіотелескопи, системи радіокерування об’єктами цивільного та військового призначення, радари різного призначення, системи радіоелектронної боротьби тощо. Це забезпечується поглибленим вивченням теорії аналогових і цифрових сигналів та процесів у радіотехніці і телекомунікаціях, фундаментального курсу електродинаміки та поширення радіохвиль, теоретичних основ, комп'ютерного проектування та шляхів інженерної реалізації пристроїв і систем випромінювання, приймання та просторово-часового оброблення інформації.
  • Радіотехнічні інформаційні технології.[10] Освітня програма надає можливість студентам отримати спеціальні знання з побудови різноманітних сучасних та перспективних радіотехнічних інформаційних систем: передачі інформації — до яких відносяться системи сучасного телебачення DVB-S2, DVB-T2, системи мобільного зв’язку другого (GSM), третього (UMTS) та четвертого (WiMax, LTE) поколінь, локального зв’язку між пристроями по WiFi, Bluetooth; видобування інформації — до яких відносяться радіолокаційні системи, радіонавігаційні системи - такі як GPS, ГЛОНАСС, GALILEO, системи дистанційного зондування навколишнього середовища, системи розвідки радіотехнічних засобів та ін.; інформаційного забезпечення систем управління; руйнування інформації противника і захисту власної інформації.

Форми навчання

Навчання студентів на факультеті здійснюється за такими формами:

Рівень бакалавра:

  • На основі ПЗСО - денна/бюджет, контракт та заочна/контракт
  • На основі диплому Молодшого спеціаліста - денна/бюджет, контракт та заочна/контракт

Рівень магістра (професійний та науковий):

  • Денна/бюджет, контракт та заочна/контракт

Рівень PhD:

  • Денна/бюджет, контракт та заочна/контракт

Міжнародна співпраця

В рамках наукового співробітництва та освітніх університетських програм радіотехнічний факультет співпрацює з країнами ЄС, зокрема Чехією, Швецією, Італією, Францією, Іспанією і т.д., Великою Британією, КНР, Білорусією, Канадою.[11]

  • На факультеті діють програми академічної мобільності в рамках проекту Еразмус+.
  • Магістри та PhD студенти виконують наукові проекти спільно з Чеським технічним університетом м.Прага
  • Виконується міжнародний науковий проект за грантом НАТО за програмою “Наука заради миру і безпеки” щодо розробки прототипу компактної портативної системи попередження і протидії при виявленні на тілі людини прихованої зброї (ножі, пістолети і гранати).

Структура факультету

Кафедри

Кафедра радіоконструювання і виробництва радіоапаратури — КіВРА[12]

В.о. завідувача кафедри: д.т.н., проф. Нелін Є. А.
Кафедру радіоконструювання та виробництва радіоапаратури створено за наказом ректора КПІ 1 вересня 1968 року. Кафедра стала четвертою на радіотехнічному факультеті. У цей час інтенсивного розвитку набуло радіоапаратобудування. У наказі Міністра вищої і середньої спеціальної освіти України про організацію кафедри визначено функції кафедри як профілюючої, відповідальної за організацію навчальної та виховної роботи серед студентів спеціальності «Радіоконструювання та виробництво радіоапаратури».
За час свого існування колектив кафедри КіВРА дав путівку у життя 3800 висококваліфікованим радіоінженерам; три співробітники захистили докторські дисертації (Вунтесмері В. С., Гранкін І. М., Нелін Є. А.), більше 20 — кандидатські; співробітники кафедри опублікували 70 монографій, підручників та навчальних посібників в кількості 110 тис. примірників, а також в електронному вигляді. Кафедра КіВРА — випускова. Багато років здійснювала багатоступеневу підготовку фахівців за напрямом «Електронні апарати» за спеціальностями:
  1. Інтелектуальні технології мікросистемної радіоелектронної техніки.
  2. Виробництво електронних засобів.
  3. Електронна побутова апаратура.
  4. Біотехнічні та медичні апарати і системи.
У даний час кафедра готує бакалаврів, магістрів та докторів філософії за спеціальністю «172 Телекомунікації та радіотехніка», освітня програма та спеціалізація кафедри — «Інтелектуальні технології мікросистемної радіоелектронної техніки[13]».
Сьогодні на кафедрі працює три професори, шість доцентів, стільки ж старших викладачів та два асистенти[14].

Навчальні лабораторії:

  • Лабораторії систем автоматизованого проектування
  • Лабораторії мікроелектроніки
  • Лабораторія радіоконструювання
  • Лабораторія технології РЕЗ
  • Лабораторія біомедичних досліджень
  • Науково-навчальна лабораторія мікрохвильової радіометрії

Наукова робота

  • Мікроелектронна техніка та технології.
  • Надвисокочутливі радіометричні системи.
  • Пристрої обробки сигналів на основі мікро- та наноелектронних бар’єрних структур.
  • Радіоелектронні ультразвукові кавітаційні системи.
  • Системи тривимірного моделювання та проектування.
  • Тривимірне радіоконструкторське прототипування.
  • Надчутливі прецизійні акселерометри.

На базі кафедри її випускниками в 1996 р. створено науково-дослідний центр систем технічного захисту інформації “ТЕЗІС”.

Кафедра теоретичних основ радіотехніки — ТОР[15]

Завідувач кафедри: д.т.н., проф. Дубровка Ф. Ф.
Кафедру теоретичних основ радіотехніки (ТОР) в 1930 р., а згодом і радіотехнічний факультет (РТФ), заснував перший радист України проф. Володимир Васильович Огієвський. Він був деканом РТФ до 1961 р., а завідувачем кафедри ТОР – до 1973 р. З 2003 р. кафедру ТОР очолює проф. Федір Федорович Дубровка.
Досвідчений викладацький колектив кафедри складається з 17 викладачів, 5 наукових співробітників та більше 10 аспірантів. Серед викладачів працюють 3 професори, 7 доцентів, 7 старших викладачів та асистентів. Багато з них є авторами відомих підручників, учбових посібників та наукових монографій. За результатами наукових робіт та їх впровадження в промисловість в 1983 році співробітники кафедри О.Я. Бокринська , Я.К. Трохименко, А.В. Кисляковський, С.М. Кущ, Є.В. Кудінов, В.П. Ілясов, В.І. Цимбал удостоєні звань лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки, в 1990 р. – О.Я. Бокринська, В.І. Цимбал, В.П. Гололобов – звань лауреатів Державної премії Ради міністрів СРСР.
На кафедрі ведеться значна науково-дослідна робота у багатьох сферах радіотехніки, зокрема в антенній техніці, пристроях надвисоких частот, сучасних супутникових інформаційних систем. До наукової роботи широко залучені студенти факультету. Багато з них є авторами та співавторами наукових статей та винаходів. Після закінчення факультету кращі випускники вступають до аспірантури. Спільна розробка кафедри з КБ “Промінь” (м. Тернопіль) ефективних антен світового рівня в 1995 році відзначена призом Європейською аркою “Золота Зірка Першості” (Іспанія). На кафедрі працюють автори патенту № 1 України (1994 р.) на конструкцію серійної телевізійної антени. Протягом останніх 5 років виконуються інтенсивні наукові роботи в галузі медичної радіоелектроніки, зокрема розроблено ряд ефективних приладів “Політон”, які вже знайшли використання в практичній медицині, в наукових дослідженнях в біології, в різних галузях сільського господарства. Підготовку спеціалістів вищої кваліфікації кафедра веде через аспірантуру. Кафедрою підготовлено 3 доктори та більше 80 кандидатів технічних наук. Випускники РТФ, які захищали дипломи на кафедрі ТОР, працюють в різних галузях народного господарства, серед них багато директорів підприємств та керівників наукових установ і комерційних фірм, телестудій, зокрема “ТЕТ”, працюють по контракту або стажуються у Франції, Канаді, США, Мексиці, Індонезії, Німеччині, Таїланді, Чехії, Болгарії.

Навчальні лабораторії:

  • Лабораторія НВЧ пристроїв
  • Лабораторія комп'ютерного моделювання
  • Лабораторія основ радіоелектроніки
  • Лабораторія радіотехнічних кіл та сигналів
  • Лабораторія електродинаміки
  • Лабораторія антен
  • Лабораторія медичного обладнання
  • Лабораторія радіовимірювання
  • Спільна науково-навчальна лабораторія «Квалітек-ТОР»

Наукова робота :

  • Теорія і техніка багатодіапазонних та багатопроменевих антенних систем, двополяризаційних широкосмугових мікросмужкових антенних решіток та ультроширокосмугових антенних систем
  • Електродинаміка та електродинамічні системи
  • Електродинаміка анізотропних середовищ, невзаємні мікрохвильові пристрої
  • Методи та засоби пульсової діагностики, біоімпедансометрії і імпедансної томографії, фазометрії і просторової фазової синхронізації
  • Підвищення чутливості та завадостійкості систем зв`язку
  • Кодування спектральної обвідної мовленевого сигналу, цифрова векторна обробка сигналів
  • Радіотехнічні та сенсорні пристрої для медичної діагностики
  • Радіоелектроніка
  • Контрольно-вимірювальна апаратура в біотехнології
  • Контрольно-вимірювальна апаратура НВЧ
  • Неруйнуючі методи дослідження комплексної імпедансометрії
  • Теорія сигналів
  • Пристрої НВЧ
  • Радіотехнічні системи мікрохвильової обробки речовин, матеріалів сільгосппродукції

Кафедра радіоприймання та оброблення сигналів — РОС[16]

В.о.завідувача кафедри: к.т.н., доц. Мовчанюк Андрій Валерійович

Передісторія кафедри починається в Ташкенті в 1943 р, куди був евакуйований КПІ, який увійшов у склад Середньоазіатського Індустріального Інституту (кафедра № 2, завідувач кафедрою Н.П. Воллернер). Друге і остаточне народження відбулося у Києві після повернення з евакуації в 1945р. в складі КПІ: кафедру приймально-передавальних пристроїв під керівництвом професора С.І. Тетельбаума поділили на дві: кафедру радіоприймальних пристроїв (в подальшому кафедру радіоприймання та оброблення радіотехнічної інформації, надалі кафедру радіоприймання та оброблення сигналів) і кафедру радіопередавальних пристроїв (надалі кафедру радіотехнічних пристроїв та систем).

Завідувачі кафери:

Першим завідувачем кафедрою став доцент, кандидат технічних наук Наум Пилипович Воллернер; в 1935 р.

В 1979 р. професор Н.П. Воллернер передав керівництво кафедрою своєму учню професору, доктору технічних наук, заслуженому діячу науки і техніки України Костянтину Борисовичу Круковському-Синевічу.

В 1989 р. кафедру очолив професор, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки України Євгеній Андрійович Мачуський, вихованець кафедри радіотехнічних пристроїв та систем, учень професора В.П. Тараненка.

В 2000 р. завідувачем кафедрою став доцент, кандидат технічних наук

Сергій Борисович Могильний, вихованець кафедри, учень професора М.Ю. Ільченка.

В 2005 р. кафедру очолив професор, доктор технічних наук Олександр Іванович Рибін, вихованець кафедри ТОР, учень професора Я.К. Трохименка.

В 2015 – 2019 роках кафедру очолювали доцент Антипенко Руслан Володимирович, доцент Лащевська Наталія Олександрівна, доцент Мовчанюк Андрій Валерійович, професор Дружинін Володимир Анатолійович. На сьогоднішній день керівництво кафедрою здійснює Мовчанюк Андрій Валерійович.

Навчальна робота на кафедрі з самого початку поєднувалася з науковою. В 1963 р при кафедрі була створена Проблемна лабораторія гідроакустики.

Перші науково-технічні роботи кафедри були пов’язані із проектуванням та виготовленням радіовимірювальної апаратури для заводу Точелектроприлад та гідроакустичних мінних підривачів.

Початок серйозної та цілеспрямованої наукової работи за закритою оборонною тематикою в інтересах ВМФ СРСР слід віднести до 46-47 рр.

Найбільш продуктивними були 60 – 70 рр. За цей час було виконано та впроваджено багато значних науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт (ДКР), в тому числі робіт, які проводилися за рішенням Ради Міністрів СРСР.

В 1975 р. на базі кафедри та проблемної лабораторії було створене ОКБ «Шторм», в якому частково продовжувались напрямки НДР кафедри, тому що там працювала значна частина провідних викладачів кафедри.

На базі обраних напрямів наукових досліджень кафедра випустила протягом 1945 – 1980 років більше 40 кандидатів та три доктора технічних наук.

В 2000 р. відбувся переїзд кафедри з 11-го в 17-ий корпус, що супроводжувалося створенням навчальних та науково-дослідних лабораторій.

В 2010 – 2012 рр. за державною цільовою програмою «Новітні біотехнології, діагностика і методи лікування найпоширеніших захворювань» на кафедрі проводилися медичні дослідження механізмів відновлення імунного захисту радіохвильовими методами з розробленням генераторних пристроїв.

Викладачі кафедри доцент Антипенко Руслан Володимирович, старший викладач Першин Микола Олексійович працювали над створенням першого наносупутника України «PolyITAN-1».

З 2017року кафедра випускає бакалаврів та магістрів за спеціальністю Телекомунікації та радіотехніка, освітньою програмою – Радіозв’язок та оброблення сигналів.

Навчальні лабораторії :

  • Лабораторія цифрового телебачення
  • Комп'ютерний клас радіоелектронних та комп'ютерних засобів створення мультимедіа
  • Комп'ютерний клас розробки програмного забезпечення електронної апаратури
  • Лабораторія цифрових пристроїв
  • Лабораторія конструювання радіоелектронної апаратури
  • Лабораторія радіоприймальних пристроїв та аналогової схемотехніки

Наукова робота :

  • Методи оброблення цифрових сигналів та розпізнавання образів в нетрадиційних координатних базисах
  • Пристрої та системи ВЧ та НВЧ радіозв’язку, інформаційної безпеки, технологічних вимірювань
  • Розробка та дослідження систем радіозв'язку наносупутників
  • Фізика та техніка потужного ультразвуку
  • Створення засобів зв’язку

Кафедра радіотехнічних пристроїв і систем — РТПС[17]

Завідувач кафедри: д.т.н., проф. Жук С.Я.
Кафедру створено в 1945 році після розділу кафедри приймально-передавальних пристроїв на дві  радіоприймальних та радіопередавальних пристроїв; на сьогодні назва кафедра радіотехнічних пристроїв та систем (РТПС).
Перший завідувач кафедри – відомий вчений член-кореспондент Академії наук УРСР, професор Семен Ісакович Тетельбаум. З 1958 р. кафедру очолив його учень професор Вадим Павлович Тараненко; З 1998 р. кафедру очолив професор Правда Володимир Іванович; З 2019 року кафедру очолює доктор технічних наук, професор Жук Сергій Якович.
Кафедра здійснює підготовку бакалаврів та магістрів за освітньо-професійною програмою «Радіотехнічні інформаційні технології» в галузі знань 17 Електроніка та телекомунікації за спеціальністю 172 Телекомунікації та радіотехніка.
Основною метою навчання  є формування фундаментальної системи знань і умінь з радіотехнічних інформаційних технологій за трьома складовими. На кафедрі ведеться значна науково-дослідна робота у багатьох напрямках розвитку сучасної радіотехніки, зокрема:, адаптивна та оптимальна обробка сигналів, розробка нових модулів передачі і прийому сигналів НВЧ, сучасне спеціалізоване програмне забезпечення цифрових радіотехнічних пристроїв та систем.
До наукової роботи широко залучаються студенти, які ще під час навчання стають авторами та співавторами винаходів та наукових статей. Після закінчення навчання та здобуття рівня освіти «магістр», кращі випускники продовжують навчання в аспірантурі. Після успішного захисту дисертаційних робіт можуть здобути вчений ступінь кандидата наук та доктора філософії (PhD). За роки свого існування кафедра підготувала 5 докторів та більше 50 кандидатів наук. Досвідчений викладацький колектив кафедри складається з 17 викладачів, 5 наукових співробітників та 2 аспіранта. Серед викладачів працюють 2 професори, 7 доцентів, 5 старших викладачів та 3 асистента. Багато з них є авторами відомих підручників, учбових посібників та наукових монографій. За розробку та створення твердотільних генераторів та підсилювачів міліметрового діапазону Тараненку В. II, Правді В, І, Омельяненку М. Ю., Ткаченку Л. А., Туреєвій О. В., Мачуському Є. А. в 1989 році присуджено премію Ради Міністрів СРСР. На основі цих робіт розроблено промислові зразки радіорелейних станцій в міліметровому діапазоні хвиль. Співробітниками кафедри написані монографії, підручники, сотні наукових статей. За підручник для вищої школи «Основи телебачення» доц. Домбругову Р. М. була присуджена Державна премія України. За останні роки виданий енциклопедичний довідник «Радіотехніка», підручники «Телекомунікаційні системи», «Електродинаміка та поширення радіохвиль». В 1995 р. на кафедрі організована міжгалузева „Лабораторія методів та засобів криміналістичних досліджень”. Вона спільно з відповідними структурами МВС України та СБУ займається розробкою та впровадженням апаратури для криміналістичних досліджень. Основними напрямками роботи лабораторії є: криміналістичне дослідження магнітного запису; аналіз мови людини та її ідентифікація; балістичні дослідження; технічна експертиза документів та ідентифікація номерів агрегатів автотранспорту.
Навчальні лабораторії :
  • Лабораторія обчислювальної техніки
  • Лабораторія систем радіолокації та радіонавігації
  • Лабораторія приладів НВЧ та джерел електроживлення
  • Лабораторія елементів та пристроїв НВЧ
  • Лабораторія основ телебачення, пристроїв і систем
  • Лабораторія передавальних пристроїв
  • Лабораторія компонентної бази та мікроелектроніки
  • Лабораторія методів та засобів криміналістичних досліджень.
Наукова робота:
  • Теорія складних сигналів та техніка цифрового формування і обробки складних радіолокаційних та радіонавігаційних сигналів.
  • Проектування приймально-передавальних модулів НВЧ діапазону.
  • Інформаційні системи та комплекси спеціального призначення.
  • Методи цифрової оптимальної та адаптивної обробки сигналів в радіотехнічних системах.
  • Адаптивні методи обробки сигналів в радіомережах .
  • Діагностика та покращення тактико-технічних характеристик радіотехнічних засобів управління технологічними процесами.
  • Генерування складних сигналів.
  • Розробка програмно-апаратних засобів для криміналістичних досліджень.

Науково-дослідний центр систем технічного захисту інформації «ТЕЗІС»[18]
Директор НДЦ д.т.н. Прокофьєв М. І.
Науково-дослідний центр систем технічного захисту інформації «ТЕЗІС» (НДЦ) був створений у 1996р. у складі науково-дослідної частини Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (Університет) для виконання комплексних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за пріоритетним напрямком «Інформаційні та комунікаційні технології», зокрема за тематичним напрямком «Технології та засоби захисту інформації».
Дослідження, що проводяться НДЦ у галузі технічного та криптографічного захисту інформації (ТЗІ), направлені на вдосконалення засобів та заходів захисту інформації (у тому числі і інформації з обмеженим доступом). За ліцензією Держспецзв’язку НДЦ має право:
– проводити тематичні та експертні дослідження криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації (з наданням права провадження діяльності у галузі криптографічного захисту інформації, що становить державну таємницю);
– оцінювати захищеність інформації усіх видів, у тому числі інформації, що становить державну таємницю;
– виявляти закладні пристрої на об’єктах інформаційної діяльності.
Серед розробок НДЦ  - нормативні документи (стандарти) у галузі захисту інформації в Україні, комплексні системи захисту інформації та комплекси технічного захисту інформації на об’єктах інформаційної діяльності, експертиза програмного забезпечення на відповідність вимогам з технічного захисту інформації, а також програмно-технічні комплекси для управління технологічними процесами, які експлуатуються на виробництві в Україні, Японії, Китаї. До числа основних замовників робіт НДЦ входять РНБО, Держспецзв’язку, деякі міністерства України, Державна казначейська служба України, Судова адміністрація України, деякі обласні прокуратури України.
З 2000р. НДЦ видає періодичний науково-технічний збірник  «Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні», наукові матеріали якого присвячені розгляду актуальних питань технічного захисту інформації, інформаційних технологій і практичних аспектів захисту інформаційних ресурсів, кібербезпеки і захисту критичної інформаційної інфраструктури, сучасних проблем і тенденцій розвитку системи захисту інформації. Збірник входить до переліку міжнародних науково-метричних баз. За час існування колективом НДЦ організовано в Університеті проведення чотирьох науково-практичних конференцій “Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні”.
Щорічно директор НДЦ (д.т.н. Прокофьєв М. І.) бере участь в організації проведення  міжнародних науково-практичних конференцій – в Україні “Безпека інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” (з 2002р. як редактор збірників матеріалів конференції), яку організовує  Держспецзв’язку, a в Болгарії – International Scientific Conference «UNITECH» (входить до складу програмного комітету конференції), яку організовує Технічний університет м. Габрово. Станом на сьогодні у науковій структурі НДЦ працюють 13 штатних наукових та інженерних співробітників (з них 1 д.т.н. і 2 к.т.н.)  і три сумісники (з них 1 д.ф-м.н.).
Інформація про НДЦ «ТЕЗІС» розміщена на web-сайтах: www.tesis.kiev.ua,  www.old.pnzzi.kpi.ua.

Лабораторія методів та засобів криміналістичних досліджень[19]

Зав. лаб. Лєвий П.С.

В 1995 р. на кафедрі РТПС РТФ КПІ ім. Ігоря Сікорського організована міжгалузева  Лабораторія методів та засобів криміналістичних досліджень. Лабораторія спільно з відповідними структурами МВС України та СБУ займається розробкою та впровадженням апаратури, програмного та методичного забезпечення для криміналістичних досліджень. Основними напрямками роботи лабораторії є: криміналістичне дослідження магнітного запису; аналіз мови людини і її ідентифікація; балістичні дослідження; технічна експертиза документів, верифікація номерів агрегатів автотранспорту та відновлення даних знищених номерів зброї.

В рамках цієї роботи було розроблено та виготовлено дослідні і малосерійні партії: програмно-апаратних комплексів для двомірного магнітного сканування документів виготовлених магнітним друком на лазерних принтерах а також захищених спеціальними магнітними елементами (магнітно- м’якою та твердою фарбами, металевими стрічками, волокнами тощо); комплексів для неруйнівного дослідження скритого рельєфу та напруженого стану  поверхонь та середовищ (в тому числі і для виявлення підробки VIN номерів автомобільного транспорту відновлення даних знищених номерів зброї).

У роботі комплексів використовуються наступні методи: збудження магнітних полів розсіювання досліджуваного об'єкта (а в разі дослідження поверхонь рельєфного маркування - копіювання наведених магнітних на проміжний магнітний носій); магнітооптична візуалізація магнітних копій наведених магнітних полів розсіювання досліджуваного об'єкта за допомогою магнітооптичні ефекту Фарадея, що виникає в кристалічних плівках Ві-містких ферітгрантів; автоматичне введення і обробка зображень об'єктів, отриманих перерахованими вище методами, в персональний комп'ютер; дослідження отриманих зображень засобами спеціального програмного забезпечення: спектральний аналіз, вимірювання, порівняння і т. п.

Наукову новизну і технічний рівень виконаних розробок підтверджено численними публікаціями у фахових виданнях, виступами на міжнародних конференціях, дипломами престижних виставок, міжнародними патентами на винахід.

Вищеописану апаратуру, програмне забезпечення і методики досліджень, розроблені в лабораторії, впроваджено в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України, Центральної Державної митної лабораторії України, в декількох регіональних експертно-криміналістичних та митних лабораторіях, в Центральній експертній лабораторії СБУ. Крім цього обладнання було поставлено більше, ніж в 50 країн світу, в тому числі в: Японію, США, Велику Британію, Бельгію, Росію, Білорусь, Латвію, Польщу, Китай, Південну Корею, Бразилію, Об'єднані Арабські Емірати, Туніс, Кувейт, Марокко, ПАР, Індію, Таїланд, Молдову і інші країни.

Наукові видання на факультеті

Монографії, підручники та навчальні посібники викладачів РТФ
  • Бова Н. Т., Лайхтман И. Б.. Измерение параметров волноводных элементов. — К. : Государственное издательство технической литературы УССР, 1964. — 124 с. — 2400 прим.
  • Богданов Г. Б., Бокринская А. А.. Ферритовые термисторы. — К. : Государственное издательство технической литературы УССР, 1964. — 192 с. — 6200 прим.
  • Орнатский П. П.. Автоматические измерительные приборы аналоговые и цифровые. — К., 1965.
  • Трохименко Я. К.. Методи синтезу лінійних радіосхем. — К. : Техніка, 1966. — 168 с. — (Сучасна радіотехніка)
  • Бокринська О. Я., Вунтесмері В. С., Кисляковський А. В.. Феромагнітний резонанс у техніці сантиметрових хвиль. — К. : Техніка, 1966. — 108 с. — (Сучасна радіотехніка)
  • Бокринска О. Я., Сташук В. Д.. Функціональні низькочастотні RL- і RC-кола. — К. : Техніка, 1969. — 132 с. — (Сучасна радіотехніка)
  • Бова Н. Т., Резников Г. Б.. Антенны и устройства СВЧ. — К. : Вища школа, 1977. — 260 с. — 5000 прим.
  • Орнатский П. П.. Автоматические измерения и приборы. — К. : Вища школа, 1980.
  • Бова Н. Т., Резников Г. Б.. Антенны и устройства СВЧ. — К. : Вища школа, 1982. — 272 с.
  • Бокринская А. А., Вунтесмери В. С., Красилич Г. П.. Радиотехнические устройства на основе геликоновых волн. — К. : Вища школа, 1984. — 88 с.
  • Трохименко Я. К., Любич Ф. Д.. Инженерные расчеты на программируемых микрокалькуляторах. — К. : Техніка, 1985. — 326 с. — (Библиотека инженера) — 30000 прим.
  • Найденко В. И., Дубровка Ф. Ф.. Аксиально-симметричные периодические структуры и резонаторы. — К. : Вища школа, 1985. — 224 с. — 2000 прим.
  • Трохименко Я. К., Захаров В. П., Ромашко Н. П., Жижко В. А., Польский Ю. М.. Программируемые микрокалькуляторы: устройство и использование / под ред. Я. К. Трохименко. — М. : Радио и связь, 1990. — 272 с. — 40 000 прим. — ISBN 5-256-00318-6.
  • Воллернер Н. Ф.. Радиоприёмные устройства: Учебное пособие. — К. : Вища школа, 1993. — 391 с.
  • Достал Т., Рибін О. І., Я. К. Трохименко. Проектування фільтрів з ємностями, що перемикаються. — К. : ІСДО, 1993. — 280 с. — ISBN 5-7763-2309-6.
  • Пілінський В. В., Родіонова М. В., Рибін О. І., Геранін В. О., Демура В. А.. Енергозабезпечення електронної апаратури. — К. : Вища школа, 1994. — 258 с. — ISBN 5-11-003874-0.
  • Абакумов В. Г., Геранін В. О., Рибін О. І., Сватош Й., Синєкоп Ю. С.. Біомедичні сигнали та їх обробка. — К. : ВЕК+, 1997. — 352 с. — ISBN 966-7140-06-7.
  • Абакумов В. Г., Рибін О. І., Сватош Й., Синєкоп Ю. С.. Системи відображення в медицині = Системи відображення в медицині. — К. : ВЕК+, 1999. — 320 с. — ISBN 966-7140-11-3.
  • Абакумов В. Г., Аль-Кадими А. Д., Рыбин А. И., Сватош Й.. Микроскопические и флуоресцентные методы в медицине. — К. : ВПП "Компас", 2000. — 64 с. — ISBN 966-95743-0-7.
  • Абакумов В. Г., Рыбин А. И., Сватош Й., Синекоп Ю. С.. Системы отображения в медицине. — К. : Юніверс, 2001. — 336 с. — ISBN 966-7305-25-2.
  • Абакумов В. Г., Рибін О. І., Сватош Й.. Біомедичні сигнали. Генезис, обробка, моніторінг = Біомедичні сигнали. Генезис, обробка, моніторінг. — К. : Нора-принт, 2001. — 516 с. — ISBN 966-7837-17-3.
  • Радиотехника / Под ред. Ю. Л. Мазора, Е. А. Мачусского, В. И. Правды. — М. : ИД «Додэка-XXI», 2002. — 944 с. — ISBN 5-94120-012-9.
  • Коваль Ю.О., Гринченко Л.В., Милютенко І.О., Рибін О.І. Основи теорії кіл. — Ч.1.: підручник — Х.: ХНУРЕ: «Колегіум», 2004. —436с.
  • Прищепа М. М., Погребняк В. П.. Мікроелектроніка. Ч. 1. Елементи мікроелектроніки. — К. : Вища школа, 2004. — 431 с. — 4700 прим. — ISBN 966-642-223-9.
  • Прищепа М. М., Погребняк В. П.. Мікроелектроніка. Ч. 2. Елементи мікросхемотехніки. — К. : Вища школа, 2006. — 503 с. — 4700 прим. — ISBN 966-642-319-7.
  • Коваль Ю.О., Гринченко Л.В., Милютенко І.О., Рибін О.І. Основи теорії кіл. — Ч.2.: підручник — Х.: ХНУРЕ: «Колегіум», 2006. —668с.
  • Шокало В. М., Правда В. І., Усін В. А., Вунтесмері В. С., Грецьких Д. В.. Електродинаміка та поширення радіохвиль. Ч. 1. Основи теорії електромагнітного поля / За заг. ред. В. М. Шокало, В. І. Правди. — Харків : Колегіум, 2009. — 286 с. — ISBN 978-966-8604-56-0.
  • Г.О. Мірських, Н.М. Руденко Контроль параметрів під час проектування, виробництва та експлуатації радіоелектронної апаратури: навчальний посібник — К: НТУУ «КПІ», 2009. – 140 с.
  • Шокало В. М., Правда В. І., Усін В. А., Вунтесмері В. С., Грецьких Д. В.. Електродинаміка та поширення радіохвиль. Ч. 2. Випромінювання та поширення електромагнітних хвиль / За заг. ред. В. М. Шокало, В. І. Правди. — Харків : Колегіум, 2010. — 435 с. — ISBN 978-966-8604-56-0.
  • Шарпан О. Б.. Радіовимірювання параметрів просторових об'єктів. — К. : НТУУ «КПІ», 2010. — 156 с. — ISBN 978-966-622-402-9.
  • Могильний С.Б. Методи та інструменти ділової розвідки в Internet.– К.:2010.– 264c. ISBN 978-966-432-068-6
  • Абакумов В.Г., Готра З.Ю. , Злепко С.М. , Павлов С.В., Василенко В.Б., Рибін О.І. Реєстрація, обробка та контроль біомедичних сигналів: навчальний посібник — В.: ВНТУ, 2011. — 352 с.
  • Богуслаев В.А., Титов В.А., Качан А.Я., Луговской А.Ф., Мозговой В.Ф., Балушок К.Б., Титов А.В., Мовчанюк А.В. Формирование поверхностного слоя деталей выглаживанием с ультразвуковым нагружением: – З.: АО «Мотор Сич», 2012. – 236с.
  • Мірських Г.О., Антипенко Р.В., Зіньковський Ю.Ф. та ін. Випробування радіоелектронних засобів [Електронний ресурс] : навчальний посібник – НТУУ «КПІ». – Електронні текстові дані (1 файл: 1,60 Мбайт). – Київ : НТУУ «КПІ», 2012.
  • Каширский И. С.. Рекуррентное дифференциальное исчисление. Теория и практические приложения. — К. : Освіта України, 2013. — 456 с. — ISBN 978-966-188-239-9.
  • Могильний С.Б. «Мікрокомп'ютер» RASPBERRY PI –інструмент дослідника, Посібник – 2014 р., 340 ст.
  • О. М. Яхно, О. В. Узунов, О. Ф. Луговський, В. А. Ковальов, А. В. Мовчанюк, І. В. Коц, О. П. Губарев «Прикладна гідроаеромеханіка і механотроніка». Підручник. – (Під редагуванням О. М. Яхна) – Вінниця: ВНТУ, 2015. – 712 с.
  • Ю.Л. Мазор, Е.А. Мачурский, В.И. Правда Радиотехника: Энциклопедия М.: ДМК Пресс 2016. – 944 с.
  • Г.О. Мирських, А.М. Мрачковський, М.В. Мархонь, Ю.Ю. Реутська Електротехніка: Навчальний посібник. К. – Компринт, 2016. – 421 с. – Библиогр.: с.410.
  • С.Б. Тарабаров, Л.П. Дюжаев «Моделювання електронних схем та конструкцій електронних апаратів» Навчальний посібник. / - Київ. НТУУ «КПІ», 2016, - 94с.
  • Каширский И.С. «Рекурентное дифференциальное исчисление.»    Книга 1. Киев, «Освита України», 2017 стр.368.
  • Каширский И.С.  «Реккурентная математическая фізика. Теория и практические приложения.» Книга 2. Киев, «Освита України», 2017 стр.536
  • Проектування радіоелектронної апаратури: підручник / Уваров Б.М., Зіньковський Ю.Ф. – Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2017. –354 с. Електронне мережне навчальне видання
  • Комп’ютерні методи визначення механічних та теплових характеристик радіоелектронних апаратів: навчальний посібник/Уваров Б.М. – Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2017. – 143 с.
  • Жильцов А.В. Математичне моделювання електротехнічних систем та їх елементів: навчальний посібник у двох томах. Т.1. Багатополюсники. / А.В. Жильцов, Г.О. Мірських, Ю.Ю. Реутська. – К.: Компринт, 2017. – 484 с. ISBN 978-966-929-483-8.
  • Жильцов А.В. Математичне моделювання електротехнічних систем та їх елементів: навчальний посібник у двох томах. Т.2. Штучні нейронні мережі. / А.В. Жильцов, Г.О. Мірських, Ю.Ю. Реутська. – К.: Компринт, 2017. – 580 с. ISBN 978-966-929-481-4.
  • Яхно О.М., Луговский О.Ф., Ковальов В.А., Коц І.В., Узунов О.В., Мовчанюк А.В., Губарев О.П. Прикладна гідроаеромеханіка і мехатроніка. Вінниця: ВНТУ, 2017. – 712с. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів українською мовою.
  • Дружинін В.А., Бойко Ю.М., Толюпа С.В. Теоретичні аспекти підвищення завадостійкості й ефективності обробки сигналів у радіотехнічних пристроях та засобах телекомунікаційних систем за наявності завад // Монографія. К. – Логос – 2018. – с. 227.
  • Сєдов С.О. Аналогове оброблення сигналів. Схемотехніка. Розрахунки: підручник / С.О. Сєдов. – Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, Вид-во «Політехніка», 2018. – 298 с.
  • Навчальний посібник з дисципліни «Радіосистемна інженерія»  для студентів радіотехнічного факультету спеціальності 172 Телекомунікації та радіотехніка спеціалізації «Радіосистемна інженерія»  / Укладачі:  В.П. Смирнов. ¬– К.: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018.
  • Algebraic foundation of coding theory and cryptography. A. Beletsky, N. Glazunov, D. Navrotskyi. - Kiev, NAU, 2018. - 160 p.
  • Навчально-методичний посібник "Інформаційна безпека при роботі в Інтернеті", МАН, Міністерство освіти та науки, НАН України, 2018. 105 с.
  • Жук С.Я., Товкач І.О. Методи адаптивного оцінювання параметрів руху безпілотного літального апарату на основі вимірювань сенсорної мережі. -К.:,2019, 172 с.
  • В.А. Дружинін, В.С. Наконечний, С.В.  Толюпа І.І., Лукова-Чуйко Н.В., Пархоменко І.І. Методи та засоби підвищення ефективності функціонування радіотехнічних систем розпізнавання багатопозиційного базування монографія. - К.: Логос, 2019.  230 с.

Посилання

Джерела інформації
  1. Михацький Ю. В. Радіотехнічний факультет Київського політехнічного інституту за роки радянської влади / Ю.В. Михацький // Вісник НТУУ «КПІ». Серія Радіотехніки. – 1967. – Вип. 4. – с. 3 - 5. Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
  2. Радіотехнічний факультет у рік 110 річниці заснування Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
  3. Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" Серія – Радіотехніка. Радіоапаратобудування. – 2010. – Ювілейний випуск. – 294 c. Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
  4. Декан радіотехнічного факультету Василь Олександрович Гойжевський. Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
  5. Василю Олександровичу Гойжевському – 90!. Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
  6. Декан радіотехнічного факультету Олександр Іванович Рибін. Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015.
  7. Освітня програма Кафедра радіоконструювання та виробництва радіоапаратури.
  8. Освітня програма Кафедра радіоприймання та оброблення сигналів.
  9. Освітня програма Кафедра теоретичних основ радіотехніки.
  10. Освітня програма Кафедра радіотехнічних пристроїв і систем.
  11. Міжнародний офіс. РТФ (укр.). Процитовано 28 липня 2020.
  12. http://kivra.kpi.ua
  13. Кафедра КіВРА. | Вступ. Процитовано 26 липня 2020.
  14. Кафедра КіВРА. | Викладачі. Процитовано 26 липня 2020.
  15. http://tor.kpi.ua
  16. http://ros.kpi.ua
  17. http://rtus.kpi.ua
  18. SRC TESIS . www.tesis.kiev.ua. Процитовано 28 липня 2020.
  19. LAD HOME PAGE. www.lad.org.ua. Процитовано 28 липня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.