Радієві дівчата

Плакат 1921 року з рекламою годинників Undark

Компанія займалася добуванням та переробкою радію для подальшого виготовлення радіолюмінесцентної фарби, що наносилася на стрілки і циферблати годинників. Годинники під маркою Undark, що світилися у темряві, призначалися для американських військових, але згодом набули популярності серед цивільного населення[1]. Фарба наносилася вручну за допомогою пензликів. Для цієї роботи компанія U.S. Radium наймала переважно жінок. Робітникам нічого не було відомо про властивості радію. Керівництво компанії запевняло, що така робота є цілком безпечною[2]. Робітники самостійно виготовляли фарбу, змішуючи воду, клей та радієвий порошок. Час від часу вони стискали між губами чи облизували кінчики пензликів, щоб відновити їх форму. Деякі жінки, жартуючи, наносили фарбу на зуби, нігті та обличчя. Робоча норма становила 250 циферблатів в день, за кожний годинник платили 1,5 цента, близько 20 доларів в тиждень (п'ять з половиною робочих днів)[3]. Загальна кількість робітників становила близько 4000, проте точна кількість жертв радіаційного отруєння невідома[4].

Робітниці фабрики почали хворіти та помирати. У них спостерігалися такі симптоми як анемія, часті переломи, некроз щелепи (відомий як «радієва щелепа»). Щоденна доза радію, яку отримували жінки, становила від 25 до 50 мг, достатня, щоб спричинити смерть[2]. Компанія намагалася відвести від себе підозри, в тому числі за допомогою обману та наклепу. Так, стверджувалося, що жінки нібито помирали від сифілісу[5]. Відомий випадок, коли у 1925 одна з робітниць пройшла обстеження у лікаря Фредеріка Флінна, який разом з колегою стверджував, що жінка цілком здорова. Пізніше виявилось, що Фредерік Флінн не був лікарем, а його «колега» належав до керівництва U.S. Radium[6].

Колишня фабрика, де працювали «радієві дівчата» (Оріндж, Нью-Джерсі)

Незважаючи на намагання U.S. Radium не допустити скандалу, деякі колишні робітниці фабрики подали на компанію в суд. Попри критичний стан здоров'я позивачок, судове засідання намагалися відкласти. Повноцінний судовий процес так і не відбувся, оскільки жінки прийняли пропозицію компанії про мирну домовленість, що передбачала виплату по 10000 доларів компенсації, пожиттєву пенсію у розмірі 600 доларів, а також оплату судових і медичних витрат[6].

Завдяки ЗМІ справа «радієвих дівчат» набула широкого резонансу і вплинула на встановлення стандартів охорони праці, а також створила прецедент щодо права окремого робітника домагатися через суд відшкодування збитків, заподіяних здоров'ю[5].

• Професійні хвороби
• Трудове право