Ракутін Костянтин Іванович

Ракутін Костянтин Іванович (3 червня 1902, село Новинки, Муромський повіт, Владимирська губернія, Російська імперія — 7 жовтня 1941, Смоленська область, РРФСР, СРСР) — радянський діяч НКВС і воєначальник, генерал-майор (1940), Герой Радянського Союзу (1990, посмертно). Загинув у бою під час Другої світової війни.

Костянтин Іванович Ракутін
Константин Иванович Ракутин
Ім'я при народженні рос. Константин Иванович Ракутин
Народження 3 червня 1902
село Новинки, Нижегородська губернія, Російська імперія
Смерть 7 жовтня 1941 (39 років)
Смоленська область, РРФСР, СРСР
Поховання Істринський район
Країна СРСР
Приналежність НКВС СРСР, Червона армія
Вид збройних сил прикордонні війська, піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1919-1941
Партія КПРС
Звання Генерал-майор
Командування Прибалтійський прикордонний округ військ НКВС, 31-ша армія (СРСР), 24-та армія (СРСР)
Війни / битви Повстання якутських конфедералістів, Радянсько-фінська війна, Друга світова війна: Смоленська битва (1941), Єльнінська операція (1941), Битва за Москву
Нагороди

 Ракутін Костянтин Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився у селянській родині в селі Новинки (нині Нижегородська область Російської Федерації), пізніше сім'я переїхала до Нижнього Новгорода, де майбутній воєначальник закінчив реальне училище.

Із 1919 році служив у Червоній армії. Учасник громадянської війни в Росії. Воював у складі 53-ї прикордонної стрілецької дивізії. Під час радянсько-польської війни потрапив у польський полон. Після повернення з полону був відправлений на Далекий Схід, де взяв участь у боях з білогвардійцями. Потім продовжував службу в органах ВЧК-ОГПУ.

У міжвоєнний період Ракутін служив у прикордонних військах. У 1927 році він як начальник Охотської окремої прикордонної комендатури брав участь у прилушенні Якутського повстання[1].

Закінчив Вищу прикордонну школу ОГПУ (1931) і Військову академію імені М. В. Фрунзе (1937).

У 1937—1939 роках — начальник 13-го Березинського прикордонного загону в Білорусі, у 1939 році — начальник 85-го Лідського прикордонного загону на заході Білорусі.

Учасник радянсько-фінської війни. Під час боїв з фінами Ракутін був начальником штабу Ленінградського прикордонного округу військ НКВС і начальником військ по охороні тилу 15-ї армії.

Із 21 липня 1940 по 22 червня 1941 року Ракутін був начальником Прибалтійського прикордонного округу НКВС СРСР.

Німецько-радянська війна

Із початком німецько-радянської війни Прибалтійський прикордонний округ був розформований, а його війська передані Північно-Західному фронту. Ракутін був призначений заступником командувача військами Північно-Західного фронту по охороні тилу.

15 липня 1941 року Ракутін був призначений командувачем 31-ї армії, але в той же день цей наказ був відмінений і він був призначений командувачем 24-ї армії. На чолі армії Ракутін брав участь у Смоленській битві. Війська 24-ї армії провели Єльнінську наступальну операцію. Хоча місто Єльня і було відбите у німців, 24-та армія понесла величезні втрати і не змогла організувати оборону на нових ркбежах.

У жовтні 1941 року в ході операції «Тайфун» німці оточили в районі Вязьми 19-ту, 20-ту, 24-ту і 32-гу армії. 24-та армія була повністю знищена, а її командувач генерал Ракутін загинув у бою.

У 1996 році останки Ракутіна були віднайдені пошуковцями і перепоховані в меморіальному комплексі «Снегири» під Москвою[2].

Військові звання

Нагороди

Примітки
  1. Slabuka, Vladimir; Слабука, Владимир (2010). Publikuetsi︠a︡ vpervye... : sbornik ocherkov istorii organov gosudarstvennoĭ bezopasnosti Kamchatki. Vladivostok: Русский Остров. ISBN 978-5-93577-050-1. OCLC 793668305.
  2. Ракутин Константин Иванович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 6 серпня 2021.
  3. Ракутин Константин Иванович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 6 серпня 2021.

Джерела
  • Малашенко Е. И. Командующие фронтами и армиями в годы Великой Отечественной войны, 1941—1945. — М.: Вече, 2015. — 285 с.; ISBN 978-5-4444-2828-3. — С.184-185.
  • Великая Отечественная. Командармы: Военный биографический словарь. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — ISBN 5-86090-113-5. — С.188-189.
  • Сечкин Г., Зайцев Н. Командарм из 1941 года. — М.: Московский рабочий, 1988. — 169 с.; ISBN 5-239-00069-7.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.