Ральф Марвін Стейнман

Ральф Стейнман народився другим з чотирьох дітей у родині Ірвінга Стейнмана (помер 1995) і Нетті Тейкефман (нар. 1917) у Монреалі.[6][7][8] Його батьки походили з сімей єврейських іммігрантів з Седи та Острополя.[9][10][11] Незабаром сім'я перебралася до Шербруку (провінція Квебек), де його батько відкрив галантерейний магазин «Mozart' s».[1][12] Навчався в середній школі там же,[13] 1963 року закінчив Університет Макгілла, а 1968 року вступив до Медичної школи Гарвардського університету отримав ступінь доктора медицини. Після проходження інтернатури у Массачусетській лікарні загального профілю 1970 року він влаштувався постдоком у лабораторію фізіології клітини та імунології Рокфеллерівського університету. 1972 року Стейнман отримав посаду старшого викладача, 1976 року — ад'юнкт-професора, а 1988 року — професора. 1998 року Стейнмана було призначено директором Центру з дослідження імунології та іммунопатології імені Крістофера Брауна.

1973 року, працюючи в лабораторії Занвіла Кона, Ральф Стейнман вперше описав дендритні клітини та власне ввів у науковий ужиток сам цей термін.[13]

Ральф Стейнман з 2001 року був членом Національної академії наук США і з 2002 року — членом Інституту Медицини.[14]

30 вересня 2011 року за кілька годин до прийняття нобелівським комітетом рішення про присудження премії[15] Ральф Стейнман помер від раку підшлункової залози у віці 68 років.[3] Незважаючи на принцип прижиттєвого присудження нобелівських премій, Ральфу Стейнману премія була присуджена посмертно «за відкриття дендритних клітин і їх ролі в адаптивному імунітеті».[16][17]

• 1998 — Премія імені Вільяма Колі
• 2003 — Міжнародна премія Гайрднер
• 2007 — премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження
• 2009 — Премія Медичного центру Олбані спільно з Чарльзом Дінарелло та Брюсом Бетлера
• 2011 — Нобелівська премія з фізіології або медицини спільно з Жюлем Хоффманом та Брюсом Бетлера (посмертно)