Нобелівська премія з фізіології або медицини

Но́белівська пре́мія з фізіоло́гії або медици́ни (швед. Nobelpriset i fysiologi eller medicin) — вища нагорода за наукові досягнення в галузі фізіології або медицини, яку щорічно присуджує Шведська королівська академія наук у Стокгольмі.

Нобелівська премія
Присуджується за	За надзвичайні досягнення з фізіології або медицини
Засновник(и)	Альфред Нобель
Країна	Швеція
Вручення	Швеція
Рік заснування	1901
Поточний лауреат	Віл'ям Келін, Пітер Реткліфф, Грег Семенза (2019)
nobelprize.org
Нобелівська премія з фізіології або медицини у Вікісховищі

Премія є однією з п'яти премій, заснованих відповідно до заповіту, написаного 1895 року шведським хіміком Альфредом Нобелем, який помер 1896 року. Премії присуджуються за видатні досягнення з хімії, фізики, літератури, фізіології або медицини та за внесок у встановлення миру[1].

Першу Нобелівську премію з фізіології або медицини було вручено 1901 року Емілю фон Берінгу «за працю з сироваткової терапії, перш за все — за її застосування в лікуванні дифтерії, що відкрило нові шляхи в медичній науці й дало лікарям переможну зброю проти хвороб та смерті». Кожен лауреат отримує медаль, диплом та грошову винагороду, сума якої змінюється[2]. Нагороду вручають на щорічній церемонії в Стокгольмі 10 грудня — у річницю смерті Нобеля[3].

Середній вік лауреата Нобелівської премії з фізіології або медицини складає 58 років. Наймолодшим лауреатом став Фредерік Бантинг (32 роки), найстаршим — Френсіс Пейтон Раус (87 років)[4].