Ранг корабля

У Військово-Морському Флоті Росії (як і раніше у Військово-Морському Флоті СРСР) існує встановлений поділ кораблів на чотири рангу. У залежності від приналежності корабля до того чи іншого рангу визначається старшинство їх командирів, правове становище їх екіпажів (в першу чергу командирів) і норми їх матеріального забезпечення[3].

Вищим рангом є перший, до нього відносяться в основному великі надводні кораблі (авіаносці, ракетні і протичовнові крейсера, раніше також лінійні кораблі, легкі і важкі крейсера) і атомні підводні човни. Кораблі 1 рангу мають старшинство над кораблями і судами ВМФ інших рангів у питаннях постачання, комплектування і в церемоніальних процедурах[3]. Як правило, вимагають командира у званні капітана 1-го рангу.

До другого рангу кораблів ВМФ Росії відносять великі і середні дизельні підводні човни, великі ракетні і протичовнові кораблі, ескадрені міноносці, сторожові кораблі дальньої морської зони, великі десантні кораблі[3] (але є окремі винятки — так, ескадрені міноносці проекту 956 відносять до 1-го рангу кораблів). Як правило, вимагають командира в званні капітана 2-го рангу.

До третього рангу кораблів відносять малі ракетні кораблі, малі протичовнові кораблі, сторожові кораблі ближньої морської зони, середні десантні кораблі, морські тральщики[3]. Як правило, вимагають командира в званні капітана 3-го рангу.

До четвертого рангу кораблів відносять малі десантні кораблі і катери, ракетні, артилерійські, протичовнові і торпедні катери, рейдові та базові тральщики[3]. Як правило ними командують командири у званні від лейтенанта до капітан-лейтенанта.

На відміну від кораблів 3-го і 4-го рангів кораблі 1-го і 2-го рангу, при стоянці на якорі, бочці або швартовах одночасно з Військово-Морським Прапором Росії піднімають гюйс[3].

В Російському імператорському флоті спадщину від вітрильної епохи, російські крейсери, залежно від водотоннажності, поділялися на еволюційні ранги: «фрегатский» і «корветский». Причому, крейсера «фрегатского» рангу, були виключно кораблями I рангу, а крейсери «корветского» рангу, залежно від водотоннажності, поділялися на кораблі I і II рангу.[4]

Перша класифікація кораблів для російського флоту була розроблена наприкінці 1891 року і оголошена наказом по морському відомству 1 лютого 1892 року. Ця класифікація підвела підсумок розвитку класу крейсерів і одночасно відобразила нові тенденції в будуванні крейсерів. Зокрема, офіційно встановила клас «крейсер» з підкласами: «крейсер 1-го рангу» (водотоннажність понад 4000 тонн) і «крейсер 2-го рангу» (водотоннажність до 4000 тонн) а так само підклас «мінний крейсер» (більший порівняно з міноносцем — носій мінно-торпедного озброєння). Аж до аналізу підсумків російсько-японської війни 1904÷1905 рр., у російському флоті крейсери 1-го рангу неофіційно поділялися за системою їх бронезахисту і ступеня захищеності, на категорії: «бронепалубні» і «броненосні». Зокрема, крейсер 1-го рангу «Богатир» був за системою бронезахисту — бронепалубним, з урахуванням високого ступеня захищеності систем артилерійського озброєння, неофіційно був віднесений до категорії «броненосний крейсер».

До 1907 року, російські кораблі класу «крейсер» поділялися на підкласи: крейсери I рангу (водотоннажністю понад 4000 тонн) і II рангу (усі інші) без відмінності за типом бронювання (з поясом по ватерлінії) або тільки бронепалубні[5].

За сталою традицією, бойові кораблі, крім їх класифікації за бойовим призначенням, поділялися на розряди — ранги старшинства. Кожному класу, підкласу, типу кораблів залежно від їх водотоннажності, швидкості ходу, дальності плавання, складу озброєння та інших тактико-технічних характеристик, присвоювався ранг старшинства від першого (найстарший розряд) до четвертого. Ранги кораблів визначали старшинство їх командирів, правові положення офіцерського складу і служили певним «мірилом» при плануванні та встановленні норм матеріально-технічного постачання. Зокрема: ракетні підводні човни, ракетні крейсери і протичовнові крейсери були кораблями 1-го рангу; середні підводні човни, великі ракетні кораблі і великі протичовнові кораблі, були кораблями 2-го рангу; малі підводні човни, малі ракетні кораблі, сторожові кораблі, були кораблями 3-го рангу; бойові катери з ракетним, торпедним та іншим озброєнням, були кораблями 4-го рангу[6].

• Ранг у вітрильному військово-морському флоті

• Ранг корабля // Военно-морской словарь / Чернавин В. Н. — М. : Воениздат, 1990. — С. 363—364. — ISBN 5-203-00174-X.
• Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] / председ. Гл. ред. комиссии А. А. Гречко [т. 1, 8], Н. В. Огарков [т. 2—7]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1976—1980.