Ранджит Сінґх

Народився у містечку Гуджранвала. Походив зі впливової сикхської родини. У дитинстві внаслідок хвороби на віспу втратив око. Його батько згодом став володарем Гуджранвала. Після смерті останнього у 1792 році Ранджит перебував під опікою своєї мачухи Саді Каур. У 1795 році відновив владу над Гуджранвалом, отримавши титул міселдара. Головною метою стало об'єднання усіх 12 місалей (частини сикхської громади Халса) в єдину, міцну державу. 1796 року оженився на Мехтаб Каур, онуці впливового місальдара Джая Сінґха Канхеї.

У 1799 році захоплює важливе місто Лахор, віднявши його в Гулаб Сінґха. До 1801 року підкорив східний та північний Пенджаб, а також міжріччя між Джелумом та Сатленджем. У 1801 році сів на трон як перший володар (магараджа) Сикхської імперії(на це йому давало право володіння Лахором). Разом з тим йому довелося протидіяти Дурранійській імперії, під час війни з якою Ранджит вдерся до області Сархад.

Також значну проблему становив Фатех Сінґх, раджа Ахлувалії, який хоча визнав Ранджит Сінґха магараджею, але залишався правителем найвпливовішого місаля сикхів. 1802 року побратався з ним, обмінявшись тюрбанами. Після цього Фатех Сінґх виступав союзником. Того ж року захопив в Гурдит Сінґха Амрітсар, а згодом після смерті Баґхела Сінґха — місаль Панджгархія.

1804 року захопив в Будх Сінґха, місальдара Сінґхпурії, частину володінь (доаб Барі - міжріччя Раві і Біасу). До 1805 року Ранджит Сінґх також заволодів Мултанською областю. 1805 року йому добровільно підпоряджувався Джодх Сінґх, місальдар Рамгархії, натомість той зберіг значну політичну автономію та внутрішню незалежність. Тоді ж вперше Ранджит Сінґх стикнувся з британцями. 1807 року після смерті сардара Тара Сінґха, який ще у 1799 році обровільно підкорився, приєднав до своїх володінь його місаль Далевалія. 1808 року захопив в Даї Канвар місаль Нішанвалі.

Почав вести перемовини щодо об'єднання сил з магараджею Ясвантом Рао Холкаром, проте представники Британської Ост-Індської компанії переконали володаря сикхів укласти з ними мир, що й було зроблено в Амрітсарі у 1809 році. За відмову від союзу з Холкарами Ранджит Сінґх дістав визнання як незалежний правитель. Втім, він вимушений був поступитися областю Сатлендж (на кордоні з Пенджабом), переважно землі колишнього місаля Нішанвалі.

Держава сикхів за правління Ранджит Сінґха

1811 року ліквідував місаль Сінґхпурія та обмежив місаль Канхея. У 1813 році розпочалася війна проти пуштуна Махмуд-шаха Дуррані, війська якого зазнали поразки при Аттоці. У підсумки афганці поступилися деякими землями у західному Пенджабі. 1815 року після смерті Джодх Сінґха, скориставшись колотнечею між його спадкоємцями, захопив місаль Рамгархія. Після цього наказав знести усі фортеці там.

Разом з тим Ранджит продовжував розширювати свої землі: у 1818 році захопив Пешавар, у 1819 — Кашмір. У 1823 році здолав афганське плем'я юсуфзаїв, відтіснивши їх за річку Кабул. 1825 року конфіскував більшу частину місаля Ахлувалія.

У 1833 році гостино зустрів Шуджу-шаха Дуррані, якому в обмін на алмаз Кохінур разом з британцями намагався відновити владу Дуррані в Кандагарі, втім невдало. У 1834 році армія сикхів завдала поразки афганцям при Пешаварі. У 1837 році розпочалася нова війна з афганцями — Дост Мухаммад-ханом, якого було розбито при Джамруді. З цього моменту війни з афганськими племенами та ханами припинилися. Проте у 1839 році уклав союз з британцями проти Дост мухаммада, проте помер 27 червня того ж року.

За наказом Ранджит Сінґха не чинилися перепони жодній з релігій: чи то іслам, індуїзм або християнство. У 1805 році розширив та прикрасив Золотий храм в Амрітсарі, потім також його коштом споруджено величні храми — Тахат Шрі Гарімандір Джи (Патна, Біхар) та Газур Саґіб (Нандед, місто загибелі Ґобінд Сінґха).

Самадхі (Лахор) з Ранджита Сінгха