Распараган
Публій Елій Распараган (лат. Publius Aelius Rasparaganus) — династ роксолан, відомий лише з тексту епітафії, знайденої біля міста Пула (півострів Істрія)[1][2]. Судячи з імені, отримав римське громадянство від імператора Адріана (лат. Publius Aelius Traianus Hadrianus). Ймовірно, що саме Распараган і був тим царем, з яким Адріан обугоджував відносини на початку свого правління (Spart. Hadr. 6, 6—8[3]).
Існує думка, що Распараган утримувався на півострові Істрія як полонений чи заручник (?).[4] Але, враховуючи особливі стосунки саме цього династа з Адріаном, можливо припустити, що Распараган «… в силу якихось обставин, вірогідно, прийняв римське громадянство і оселився з родиною на римській території».[5] Наразі відома і епітафія романізованого сина Распарагана Перегріна.[6]
Висловлено припущення, що відомий з епіграфіки (CIL. XII. 1122) кінь Адріана на ім'я Борисфен Аланський (лат. Borysthenes Alanus) був подарунком Распарагана.[7]
Запропонована етимологія імені: лат. Rasparagano < ір. *fra-spara-ka-na- — «наступаючий»[8].
Див. також
Примітки
- CIL V 32 лат. "Publio Aelio Rasparagano regí Roxolanorum vivus vivo fecit"
- (рос.) Перевалов С. М. «Аланская эпиграфика. 2. Каталог латынских надписей». Вестник ВНЦ. 2011. № 3
- лат. Spart. Hadr. 6, 6—8 audito dein tumultu Sarmatarum et Roxalanorum praemissis exercitibus Moesiam petit. Marcium Turbonem post Mauretaniam praefecturae infulis ornatum Pannoniae Daciaeque ad tempus praefecit. cum rege Roxolanorum, qui de imminutis stipendiis querebatur, cognito negotio pacem composuit.
- (рос.) Алемань А. Аланы в древних и средневековых письменных источниках. М., «Менеджер», 2003.
- (рос.) Трубачев О. Н. Rasparaganus rex Roxolanorum // Славянское и балканское языкознание: Проблемы языковых контактов. — М.: Наука, 1983. — Вып. 7. — С. 37.
- CIL V 33 лат. "P(ublius) Aelius Peregrinus Sarmatarum Rasparagani f(ilius) v(ivus) f(ecit) sibi et Attiae Q(uinti) f(iliae) Procillae lib(ertis) tabusq(ue) posterisq(ue) eorum."
- (англ.) Birley A.R. Hadrian: The Restless Emperor. L.; N.Y., 1999.
- (рос.) В. И. Абаев. Осетинский язык и фольклор. М.-Л., 1949.