Ратибор Білоґардський
Ратибор Білоґардський (*бл. 1212 — 6 червня 1272) — князь Померано-Білоґардський у 1220—1262 роках.
| Ратибор Білоґардський | |
|---|---|
| пол. Racibor białogardzki | |
 Ратибор I (праворуч) | |
| Народився | бл. 1212 |
| Помер | 6 червня 1272 |
| Національність | кашуби |
| Діяльність | аристократ |
| Титул | князь |
| Посада | Герцог |
| Термін | 1220—1262 роки |
| Попередник | Мстівой I |
| Наступник | Тевтонський орден |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Собіславичі |
| Батько | Мстівой I |
| Мати | Свініслава П'яст |
Життєпис
Походив з династії Собіславичів. Син Мстівоя I, князя Східної Померанії, та Свініслави П'яст. Був доволі малим, коли помер батько (бл. 1219/1220 років), успадкувавши Білогардське князівство. З огляду на молодість Ратибор опинився під опікою старшого брата Святополка II, який деякий час керував його князівством.
У 1232 році повернув собі владу над князівством. Вже у 1237 році вступив в союз з братом Самбором II, герцогством Мекленбург та Тевтонським орденом проти старшого брата Святополка II. Того ж року атакував Слупськ, проте вже у 1238 році зазнав поразки від Святополка II й вимушений був визнати зверхність останнього.
У 1242 році знову виступив проти старшого брата. Але 1243 року потрапив у полон. Після поразки Святополка II від Тевтонського ордену, звільнився, проте в подальшому зберігав вірність Святополку II. Весь час перебував у місті Білоґард, який намагався відновити після війн. У 1262 році вступив до Тевтонського ордену, передавши тому своє князівство. Помер у 1272 році.
Джерела
- Labuda Gerard, Mściwoj I, (w:) Słownik biograficzny Pomorza Nadwiślańskiego, t. 3, Gdańsk 1997.