Ратибор I

Походив з династії Грифичів. Син Святобора I, князя Поморянії. Народився близько 1110 року. Спочатку отримав від батька у володіння місто Каммін. Згодом мешкав у Данії, Швеції та Норвегії, ймовірно вимушений був залишити князівство під тиском старшого брата Вратислава I.

У 1135 році після смерті брата повернувся до Західної Поморянії. З огляду на малий вік небожів захопив владу у князівстві та став її новим володарем. Того ж року спрямував свій флот на підтримку Віслава II, князя Рюгена, якого атакував данський флот. Ворогові було завдано поразки, в результаті чого вже в наступному році князівство Рюген здобуло незалежність. Того ж року Ратибор I здійснив похід проти столиці Данії — Роскілле, яке сплюндрував.

У серпні 1136 року вдерся до Сконе, яка на той час належало Данії, з метою послаблення Еріка II, короля Данії. 9 серпня того ж року у битві при Конунгахале (сучасне м. Кунгельв, Швеція) було завдано нищівної поразки данському війську. В подальшому з успіхом діяв проти дданців, за що отримав прізвисько «Король моря».

Разом з тим багато уваги приділяв економічному розбудові свого князівства та підтримці католицької церкви. У 1140 році сприяв висвятленю першого поморянського єпископа Войцеха в Вологощі (Вольгасті).

У 1147 році під час Хрестового походу проти слов'ян домовився про припинення облоги Шеціна в обмін на християнізацію мешканців та навколишнього племені слов'ян. Ймовірно невдовзі Щецин перейшов під владу Ратибора I. У 1153 році разом з Адальбертом Померанським, єпископом Воліна, заснував абатство Штольпе.

Помер у 1155 або 1156 році, поховано у премонстранському монастирі Гробі (поблизу сучасного міста Узедом, ФРН). Владу успадкували його небожі Богуслав I та Казимир I.