Ревучі двадцяті
Ревучі двадцяті (англ. Roaring Twenties), також період «Проспериті» — термін, що використовується в західному світі для опису культурної епохи 1920-х років. Це був період стійкого економічного процвітання після Першої світової війни, з характерними особливостями культури в Сполучених Штатах, Канаді та Західній Європі, зокрема в таких великих містах як Нью-Йорк, Монреаль, Чикаго, Детройт, Париж, Берлін, Лондон та Лос-Анджелес. У Франції цей період відомий під назвою «années folles» («Божевільні роки»)[1]. Ця назва ніби підкреслює соціальний, мистецький та культурний динамізм епохи. Політика повернулася в норму на хвилі пробудження надзвичайно емоційного патріотизму після Першої світової війни. Джазова музика розцвіла, флеппери дали нове визначення сучасній жіночності, стиль Ар Деко досяг піку популярності. Ця епоха стала свідком широкомасштабного використання автомобілів, телефонів, радіо, електрики, холодильників, кондиціонерів; також спостерігається розвиток кіноіндустрії, комерційної, цивільної та важкої авіації; безпрецедентний промисловий розвиток, збільшення споживчого попиту та прагнень, і значні зміни способу життя та культури. Уся увага засобів масової інформації була прикута до знаменитостей, особливо зірок спорту та кінозірок.
Велика депресія 1929 року поклала край «ревучим двадцятим»[2].
Терміном «ревучі двадцяті» у 1939 році скористався режисер Рауль Волш, назвавши так (The Roaring Twenties) свій фільм, який у радянському прокаті з'явився в 1960-х роках під назвою «Доля солдата в Америці».
Примітки
- (англ.) Andrew Lamb (2000). 150 Years of Popular Musical Theatre. Yale U.P. p. 195.
- (англ.) Paul N. Hehn (2005). A Low Dishonest Decade: The Great Powers, Eastern Europe, And the Economic Origins of World War II, 1930—1941. Continuum. p. 12.