Жозефіна Бейкер

Жозефіна Бейкер на фото топлес

Жозефіна Бейкер — позашлюбна донька музиканта-ударника єврейського походження Едді Карсона (за деякими даними) та прачки-негритянки Керрі Макдональд. 1907 року народився брат Жозефіни Річард, а їхній батько покинув сім'ю. 1911 року мати Жозефіни вийшла заміж вдруге, в цьому шлюбі народилися ще дві сестри Жозефіни. Вітчим Жозефіни та Річарда Артур Мартін усиновив дітей. 2 липня 1917 року сім'я Жозефіни пережила різанину, в результаті якої за різними даними в Сент-Луїсі загинуло більше сотні людей. Ці події дуже вплинули на Жозефіну, і згодом вона стала затятим борцем з расизмом. У 13-річному віці мати видала Жозефіну заміж за Віллі Велса, який був набагато старший за неї. У той же рік відбулися перші виступи Жозефіни статисткою в театрі «Букер Вашингтон» (англ. Booker Washington Theatre) в Сент-Луїсі. Шлюб з Велсом протримався всього лише кілька тижнів. 1921 року Жозефіна вийшла заміж за провідника на залізниці Віллі Бейкера. Розлучившись з ним 1925 року, вона продовжувала носити його прізвище все життя.

Творча кар'єра Жозефіни почалась у 16 років у «Стандарт Театрі» (англ. Standard Theatre) у Філадельфії. Пізніше вона переїхала у Нью-Йорк і отримала роботу у водевілі, з яким вона півроку їздила по країні. З 1923 по 1924 року Жозефіна — хористка в музичній комедії «Shuffle Along» в Нью-Йорку та виступала в негритянському ревю «The Chocolate Dandies». Після своїх виступів у нью-йоркському клубі «Plantation Club» Жозефіна отримала роботу в «La Revue Nègre», прем'єра якого відбулася в Парижі 2 жовтня 1925 року в «Театрі на Єлисейських полях».

Своїми танцем Жозефіна стрімко завоювала визнання паризької публіки, яка в її виконанні вперше побачила танець чарльстон. У 1926—1927 роках Бейкер стала зіркою Фолі-Бержер. Вона виступала в двох ревю у своїй знаменитій банановій спідниці. Після виступу в Берліні німецькі нудисти, для яких Жозефіна стала символом свободи, запропонували їй відвідати їх співтовариство, але отримали ввічливу відмову[6].

Бейкер у банановій спідниці (1927 рік)

Через її неймовірні костюми і танці Жозефіні було заборонено виступати у Відні, Празі, Будапешті та Мюнхені, що робило танцівницю ще привабливішою для публіки. На борту корабля «Джуліо Чезаре» (Giulio Cesare) Жозефіна співала в каюті Ле Корбюзьє, який малював її голою, а після цього створював свої нові будівлі в дусі її танців. Після зустрічі з Жозефіною Корбюзьє побудував свою віллу «Савой» (фр. Villa Savoye).

1934 року Бейкер зіграла провідну роль в опері Жака Оффенбаха 1875 року в театрі «Маріні» (фр. Marigny) на Єлисейських Полях у Парижі, прем'єра якої відбулась у грудні того ж року.

1937 року Бейкер повернувшись у Францію після гастролей у США, вийшла заміж за Жана Ліона, єврея за походженням, і отримала французьке громадянство[7].

Жозефіна настільки полюбила нову батьківщину, що з початком Другої світової війни погодилась шпигувати на користь Франції. Мотивів для такої діяльності було немало, адже крім того, що вона сама була чорною, її чоловік був євреєм. Популярність допомогла їй шпигувати, Бейкер відвідувала кафе, посольства, де завжди могла почути потрібну їй інформацію.

Після війни Бейкер за свою підпільну діяльність з рук генерала Шарля де Голля отримала медаль «медаль Опору», а також стала кавалером Ордена Почесного легіону[8].

У січні 1966 року Фідель Кастро запросив Жозефіну на Кубу для виступу в музичному театрі в Гавані. У квітні того ж року на її виступ прийшла рекордна кількість глядачів. 1973 року Бейкер відкрила Карнегі-хол. 1974 року вона з'явилась на вечорі Royal Variety Performance у театрі «Лондон Палладіум».

Знаходячись у Франції, Бейкер підтримувала рух із захисту цивільних прав у США в 1950-х роках. Вона усиновила дванадцять сиріт, тим самим протестуючи проти расизму[9].

1951 року Бейкер звинуватила Шермана Біллінгслі в Мангеттені, вона стверджувала, що їй було відмовлено в обслуговуванні[10][11]. Пізніше журналіст газети «Нью-Йорк Таймс» зв'язався з Жан-Клодом Бейкером, сином Жозефіни. Він вказав, що читав справу матері, яку вело ФБР, і на його думку чутки про інцидент з його матір'ю занадто перебільшені[12].

Бейкер працювала в Національній асоціації сприяння прогресу кольорового населення (англ. National Association for the Advancement of Colored People). 1963 року вона виступила на марші у Вашингтоні на стороні Мартіна Лютера Кінга[13]. Одягнена у форму Вільної Франції, з медаллю ордена Почесного легіону, вона була єдиною жінкою на мітингу[14]. Після вбивства Кінга його вдова Коретта Скотт Кінг запропонувала Жозефіні зайняти місце її чоловіка. Після багатьох днів роздумів Бейкер відмовилась, пояснюючи це тим, що її діти «занадто маленькі, щоб втрачати свою матір»[15].

Бейкер усиновила дванадцять дітей[9]. 1941 року вона сама народила мертву дитину, після чого їй були змушені зробити гістеректомію. Усиновленими дітьми жінки були дві доньки французького походження: Маріанна, народжена у Франції та Стелліна, народжена в Марокко, а також десять синів: Акіо, корейського походження, Жанно, японського походження, Луїс, колумбійського походження, Ярі, народжений у Фінляндії, французького походження Жан-Клод і Ноель, Мойс, ізраїльського походження, Брагім, івуарійського походження та Мара венесуельського походження[16][17]. Протягом певного часу Жозефіна жила з дітьми та великою кількістю персоналу в замку Шато-де-Міланд у провінції Дордонь.

Є свідчення того, що Бейкер була бісексуалкою. Її син Жан-Клод і співавтор Кріс Чейс у книзі «Жозефіна: голодне серце» (англ. Josephine: The Hungry Heart) стверджую, що Жозефіна брала часть у численних лесбійських сценах, як до так і після весілля. Вони навіть перерахували всіх жінок по імені: Клара Сміт, Евелін Шеппард, Бейсі Еллісон, Ада Сміт і Мілдред Смалвуд. Всі вони були чорношкірі, знайомилась вона з ними під час своїх гастролей. Є докази її роману з мексиканською художницею Фрідою Кало[18], хоч у книжці про це не згадується.

8 квітня 1975 року відбулась прем'єра шоу «Жозефіна», яким знаменита танцівниця відсвяткувала п'ятдесятиріччя своєї сценічної діяльності. Незабаром після нього у Жозефіни Бейкер стався крововилив у мозок, від наслідків якого вона померла 12 квітня того ж року[19][20]. Жозефіна стала першою американкою, похованою у Франції з військовими почестями, її поховали в Монте-Карло[19].

Місце Жозефіни у Монпарнасі названо її іменем. Її було включено до списку St. Louis Walk of Fame, це список відомих людей з Сент-Луїсу, які зробили внесок у культуру США, а також до Зали відомих людей з Міссурі (Hall of Famous Missourians).

• La Sirène des tropiques (1927)
• Zouzou (1934)
• Princesse Tam Tam (1935)
• Fausse alerte (1940)
• Moulin Rouge (1941)
• An jedem Finger zehn (1954)
• Carosello del varietà (1955)
• Grüsse aus Zürich (1963)

• Офіційний сайт
• Замок Жозефіни у Франції
• Жозефіна Бейкер на сайті Internet Broadway Database (англ.)