Ревізькі казки

Ревізькі казки — документи, що відображають результати проведення ревізій податного населення Російської імперії у XVIII — 1-й половині XIX ст., що проводилися з метою подушного податкового обкладення населення. Ревізькі казки були поіменними списками населення, в яких вказувалися ім'я, по батькові та прізвище власника двору, його вік, ім'я та по батькові членів родини із зазначенням віку, стосунків до глави сім'ї. До ревізьких казок (крім 1, 2 та 6 ревізій) включалися особи чоловічої і жіночої статі, але в зведених таблицях жіноча стать ніколи не фігурувала.

У містах ревізькі казки складалися представниками міського управління, в селищах державних селян — старостами, в приватних володіннях — поміщиками або їх керуючими.

У проміжках між ревізіями ревізькі казки уточнювалися. Здійснювалася фіксація наявності або відсутності особи на момент поточного обліку, причому в разі відсутності фіксувалася причина (помер, в бігах, відселений, в солдатах і т. П.). Всі уточнення ревізьких казок ставилися до наступного року, тому кожна «ревізька душа» вважалася наявною до наступної ревізії навіть в разі смерті людини, що дозволяло державі з одного боку підвищувати збирання подушного податку, а з другого створювало умови для зловживань (цей факт отримав відображення в творі М. В. Гоголя «Мертві душі»).

Сьогодні матеріали ревізьких казок є одним з джерел в генеалогічних дослідженнях.

Всього було десять ревізій[1]:

У Слобідській Україні першим подушним обліком населення, введеним російським царем Петром І, була перша ревізія, яка проводилась у 1718—1727 роках[3]. Наступною була друга ревізія (1742 рік)[4]і подальші.

У Лівобережній Україні першим подушним обліком населення була четверта ревізія, яка проводилась у 1781—1787 роках, оскільки на початку цього періоду Лівобережжя остаточно втратило автономію.

У Правобережній Україні першим був п'ятий подушний облік (ревізія), який проводився протягом 1794—1808 роках, оскільки приєднання її до Росії відбулося у 1793—1795 роках.