Ревіталізація (урбаністика)

Ревіталізація — відновлення занедбаних переважно старих промислових споруд та просторів, індустріальних районів у містах, але не в плані відродження виробництва, а здебільшого шляхом їхньої реорганізації на технологічні хаби, культурні та туристичні об'єкти. Сучасні спроби ревіталізації припадають на кінець 19 століття у розвинених націях, активна ж фаза розпочалася у кінці 1940-х років.

Історія

Концепція ревіталізації міст як методу соціальної реформи виникла в Англії як реакція на дедалі більш тісні й антисанітарні умови міського бідного населення в швидко індустріалізованих містах 19 століття. Це була прогресивна доктрина, яка передбачала кращі житлові умови, моральні та економічні реформи для її резидентів. Інший стиль реформ — нав'язаний державою з міркувань естетики та ефективності — можна було б стверджувати, що він почався в 1853 році призначення Наполеоном барона Гаусмана для перебудови Парижа.

З початку 1990-х років, із переходом Європи у постіндустріальну еру, тисячі фабрик та заводів було закрито, половина робочих місць у виробничій сфері просто щезла[1]. Європейська економіка істотно змінила фокус із індустріально-орієнтованої на сферу обслуговування та розваг, що призвело до величезної кількості закинутих промислових об'єктів.

Ревіталізація в Україні

В Івано-Франківську пул громадських організацій ревіталізував колишню промзону заводу Промприлад у культурно-освітню платформу[2].

У Києві гарним прикладом є перетворення Дарницького шовкового комбінату на Арт-завод Платформа[3].

Львів

У Львові з 2015 року перетворюють колишній завод РЕМА на креативне середовище ReZavod, на більшій частині якого працюють майстерні, галереї актуального та вуличного мистецтва, офіси, фотостудія, майданчик для вечірок та сортувальна станція[4]. Територію колишнього заводу «Галичскло» 2015 року перетворили на простір для вечірок та роботи !FESTrepublic від холдингу !FEST[5].

Також 2015 року швейцарський історик та меценат Гаральд Біндер викупив львівську Фабрику повидла, яку почали перетворювати на арт-центр Jam Factory Art Center[5]. З 2016 року на креативне середовище Lem Station почали перебудовувати колишнє трамвайне депо на вулиці Сахарова[6][7].

Примітки
  1. Ревіталізація – це не лише про економіку. Korydor. 25 листопада 2014. Процитовано 10 серпня 2018.
  2. Teple Misto. warm.if.ua. Процитовано 10 серпня 2018.
  3. Ревіталізація поглядів і площі: нове обличчя дарницького шовкового комбінату. Арт-завод Платформа (рос.). Процитовано 10 серпня 2018.
  4. Один день із життя оновленого львівського заводу РЕМА, - ФОТОРЕПОРТАЖ. 032.ua - Сайт міста Львова (uk-UA). Процитовано 30 грудня 2020.
  5. Креативний Львів: як заводи і парки розвивають місто. The Village Україна. 11 серпня 2017. Процитовано 30 грудня 2020.
  6. Zaxid.net. Навіщо вкладати $7 млн у старе депо. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 30 грудня 2020.
  7. Козак, Наталія (31 січня 2020). «Нам важливо, аби у Lem Station з’явилося життя і там були створені робочі місця», — А. Садовий. Львівська міська рада (укр.).

Література
  • Klemek, Christopher (2011). The Transatlantic Collapse of Urban Renewal, Postwar Urbanism from New York to Berlin. — Chicago: Univ. of Chicago Press. ISBN 0-226-44174-1. (англ.)
  • Grogan, Paul, Proscio, Tony Comeback Cities: A Blueprint for Urban Neighborhood Revival, 2000. (Business Week review of «Comeback Cities»). (англ.)
  • Cohen Lizabeth Saving American Cities: Ed Logue and the Struggle to Renew Urban America in the Suburban Age (Farrar, Straus and Giroux, 2019). (англ.)
  • Pernice, Nicolas M., M. S. Urban redevelopment of Lawrence, MA a retrospective case study of the Plains Neighborhood, 2011. — 136 p. — ISBN 9781267218490. (англ.)
  • Zipp Samuel Manhattan Projects: Rise & Fall of Urban Renewal in Cold War New York.  New York: Oxford University Press, 2010. (англ.)
  • Lavine Amy Urban Renewal and the Story of Berman v. Parker. — vol. 42 The Urban Lawyer 423 (2010). (англ.)
  • Річард Флорида. Криза урбанізму. Чому міста роблять нас нещасними / пер. з англ. Ірина Бондаренко. — Київ : Наш формат, 2019. — 320 с. — ISBN 978-617-7682-97-3.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.