Рейнджер-7

Рейнджер-7 — американський безпілотний космічний апарат, призначений для передачі зображень місячної поверхні з високою роздільною здатністю впродовж останніх хвилин польоту до зіткнення з поверхнею.

Рейнджер-7
Схема космічного апарата Рейнджер-блок 3
Основні параметри
COSPAR ID 1964-041A
NORAD ID 00842
Тип апарата дослідницький
Дата запуску 28 липня 1964, 16:50 UTC
Ракета-носій Атлас-Аджена Бі
Номер запуску
  1. 250D (AA9)
Космодром Мис Канаверал, СК-12
Тривалість польоту 68,7 годин
Технічні параметри
Маса 365,7
Джерела живлення сонячні батареї
Посадка на небесне тіло
Небесне тіло Місяць
Дата і час посадки 31 липня 1964, 13:25:48.82 UTC
Місце посадки між Морем Хмар і Океаном Бур, 10.6340° пд. ш. 20.6771° зх. д. / -10.6340; -20.6771 (Рейнджер-7)[1]

Другий з чотирьох апаратів блоку 3.

Опис

Апарати блоку 3 висотою 3,6 м мали шестикутну базу діаметром 1,5 м. До бази кріпилися рушійна установка, джерело живлення, башта у формі зрізаного конуса використовувалася для розміщення 6-ти телекамер. На вершині башти розташовувалася циліндрична частково ненаправлена антена. Спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення, що розкривалася в польоті, була прикріплена знизу до бази.

Дві панелі сонячних батарей довжиною шириною 73,9 см і довжиною 153,7 см загальним розмахом 4,6 м, що розкривалися в польоті, опозитно кріпилися знизу до бази.

Корекція траєкторії польоту здійснювалась однокомпонентним двигуном тягою 224 Н.

Орієнтацію у 3-ох площинах забезпечували 12 газових мікродвигунів, 3 гіроскопа, 4 головні і 2 додаткові сонячні й 1 земний сенсори,

Живлення забезпечували 9792 сонячні елементи у двох панелях загальною площею 2,3 м³, потужністю 200 Вт. Дві срібноцинкові акумуляторні батареї ємністю 1,2 кВт-год з номінальною напругою 26,5 В забезпечували окрему роботу системи зв'язку або телевізійних камер впродовж 9 годин. Дві срібноцинкові акумуляторні батареї ємністю 1 кВт-год використовувалися для живлення інших систем апарата.

Апарат мав 6 телевізійних камер.

Система зв'язку:

  • параболічна спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення,
  • циліндрична частково ненаправлена антена з низьким коефіцієнтом підсилення,
  • передавачі:
  • телевізійний потужністю 60 Вт з частотою 959,52 МГц;
  • телевізійний потужністю 60 Вт з частотою 960,05 МГц;
  • потужністю 3 Вт з частотою 960,58 МГц.

Обладнання перетворювало відеосигнал у радіохвилі і передавало за допомогою антени з високим коефіцієнтом підсилення.

Політ

Рейнджер-7 було успішно запущено 28 липня 1964 на низьку опорну орбіту висотою 192 км. Через півтори години після запуску розгінний блок вивів апарат на траєкторію зіткнення з Місяцем. Після відокремлення від Аджени Рейнджер-7 розкрив панелі сонячних батарей, увімкнув систему орієнтації і почав передачу даних параболічною спрямованою антеною з високим коефіцієнтом підсилення замість циліндричної частково ненаправленої антени з низьким коефіцієнтом підсилення

29 липня 1964, о 10:27 UTC, апарат успішно здійснив корекцію курсу.

31 липня 1964, о 13:08:45 UTC, на висоті 2110 км від поверхні Місяця телекамера почала передачу зображень. Упродовж 17 хвилин було надіслано 4308 знімків. Останній знімок, отриманий до зіткнення, мав роздільну здатність 0,5 м[2].

31 липня 1964, о 13:25:48.82 UTC, після 68,6 годин польоту на швидкості 2,62 км/с[2] апарат зіткнувся з поверхнею Місяця між Морем Хмар і Океаном Бур (10.6340° пд. ш. 20.6771° зх. д. / -10.6340; -20.6771 (Рейнджер-7))[1]. На честь цієї події цю ділянку того ж року назвали Морем Пізнаним[3].

Примітки
  1. Samuel Lawrence (24 вересня 2013). LROC Coordinates of Robotic Spacecraft - 2013 Update. lroc.sese.asu.edu. Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 9 червня 2015.
  2. Ranger 7. NASA. 26 серпня 2014. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 21 лютого 2015.
  3. Mare Cognitum. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.