Море Пізнане

Море Пізнане (лат. Mare Cognitum) море на видимому боці Місяця, на південному сході Океану Бур. Розмір — близько 350×250 км, координати центра 10.5° пд. ш. 22.3° зх. д. / -10.5; -22.3[1]. На півночі та південному заході сполучається протоками з Океаном Бур, а на півдні та південному сході — з Морем Хмар. На північному заході межує з Рифейськими горами.

Море Пізнане
лат. Mare Cognitum
Координати центра
10.5° пд. ш. 22.3° зх. д. / -10.5; -22.3
Розмір
350×250 км
Назву затверджено 1964

 Море Пізнане на Вікісховищі
Карта регіону (1964)

Назва

Спочатку це море розглядали як частину Моря Хмар[2][3]. 1964 року за пропозицією Евена Вітекера[4] туди запустили космічний апарат «Рейнджер-7». Перед падінням він передав численні знімки моря та його околиць, ставши першим американським апаратом, що успішно сфотографував Місяць зблизька. В зв'язку з цим морю вирішили дати ім'я, і Джерард Койпер запропонував варіанти Mare Exploratum («Море Досліджене») та Mare Cognitum («Море Пізнане»). Через місяць після падіння апарату — 31 серпня 1964 року Міжнародний астрономічний союз, ґрунтовно обговоривши пропозиції, ухвалив другий варіант[2][4][5][1].

Загальний опис

Море Пізнане має округлу форму з виступом на схід. Западина, в якій воно лежить, є результатом накладання кількох древніх сильно зруйнованих кратерів. Найбільший і наймолодший із них (діаметром 230 км) містить основну частину моря. Його вал найкраще зберігся на північному заході, де утворює східне пасмо Рифейських гір. Він перекриває 170-кілометровий кратер, у якому лежить східна частина моря, а також два кратери гіршої збереженості. Це 190-кілометровий кратер на півночі моря (рештки його валу складають центральне пасмо північної частини Рифею) і приблизно 120-кілометровий кратер у районі південно-західного краю моря[6]. Всі ці кратери лежать у межах гіпотетичного басейну Океану Бур[7] і самі різною мірою гіпотетичні[6].

Товщина лави в Морі Пізнаному здебільшого складає 100–200 м. На південному заході (на межі з Океаном Бур) та в центрі моря є потовщення приблизно до 500 м (ці дані отримані за вимірюваннями кратерів, дно яких сягає материкових порід)[8]. Різні ділянки моря вкриті лавою дещо різного віку та складу. Її вік, розрахований за концентрацією кратерів, що встигли там накопичитися, лежить у межах 3,3–3,7 млрд років, що відповідає пізньоімбрійській епосі[9]. Деякі лавові потоки цього моря досі зберегли рельєфність країв[10].

У Морі Пізнаному нема кілець гряд та грабенів, характерних для круглих місячних морів. Гряди там розташовані доволі хаотично, а грабени взагалі дуже рідкісні[7][8]. Однак група кількох гряд у центрі моря все ж нагадує кільце; є гіпотеза, що воно відповідає внутрішньому кільцю згаданого 230-кілометрового кратера[6]. Не має це море й значного маскона (лише в його західній частині та в районі південно-західної межі є невеликі збільшення сили тяжіння)[11].

Поверхня Моря Пізнаного лежить на 1,6–2,0 км нижче за місячний рівень відліку висот — на одному рівні з іншими ділянками на півдні Океану Бур та на кількасот метрів вище, ніж сусідні моря Хмар та Вологості[12].

Деталі поверхні

Найбільший кратер Моря Пізнаного — 6-кілометровий кратер Койпер біля його центру. Це єдиний його кратер, що має власне ім'я станом на 2015 рік[13]. Крім того, морем розкидані сателіти кількох сусідніх кратерів. Один із них — 6-кілометровий Бонплан D на сході моря — примітний тим, що його перетинає гряда, і його вал з одного боку подвійний[14][15].

На берегах моря та в найближчих околицях лежать кратери Дарне (на півдні), Толанський (на сході), Бонплан, Паррі та Фра Мауро (на північному сході). Останні три кратери перетяті довгими розгалуженими борознами Паррі (Rimae Parry), а південно-східний берег моря — меншими борознами Опельта (Rimae Opelt). Борозни обох цих систем є грабенами.

На північному сході Моря Пізнаного є вкрай своєрідна звивиста борозна. Вздовж її країв тягнуться довгі невисокі вали, яких у звичайних місячних борозен нема. Звивисті борозни Місяця інтерпретують як русла лавових потоків, а вали цієї борозни, можливо, з'явилися при застиганні лави на її краях[16].

Море Пізнане перетинають кілька різноспрямованих гряд. Одна гряда на сході моря отримала назву — гряда Геттара (Dorsum Guettard). Невеликий пагорб, теж у східній частині моря, названий горою Моро (Mons Moro).

Подекуди в морі трапляються не залиті лавою «острови» та невеликі вулкани[10]. На його поверхні видно промені кратера Коперник, розташованого за 600 км північніше[8].

Приземлення космічних апаратів

Останній знімок моря, переданий «Рейнджером-7». Дефект зображення праворуч — результат розбиття апарату під час передачі даних.

Примітки

  1. Mare Cognitum. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 14 грудня 2012. Процитовано 22 липня 2015.
  2. Wilhelms D. Chapter 5: The Ranger Transition 1964–1965 // To a Rocky Moon. — 1993. — P. 101. — ISBN 0-8165-1065-2.
  3. Chu A., Paech W., Weigand M. 49 - Mare Cognitum // The Cambridge Photographic Moon Atlas. — Cambridge University Press, 2012. — P. 142. — ISBN 9781107019737. DOI:10.1017/CBO9781139095709.060.
  4. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 174. — ISBN 9780521544146. Bibcode:2003mnm..book.....W.
  5. Transactions of the IAU Vol. XII B. Proceedings of the 12th General Assembly (Hamburg, 1964) / Ed. J.-C. Pecker. — Academic Press, 1966. — P. 202–205. (Витяги, архів.)
  6. Hawke, B. R.; Head, J. W. (1977). Pre-Imbrian history of the Fra Mauro region and Apollo 14 sample provenance. Proceedings of 8th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 14-18, 1977 3: 2741–2761. Bibcode:1977LPSC....8.2741H.
  7. Wilhelms D. Plate 5A. Structural features // Geologic History of the Moon. — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
  8. Bugiolacchi, Roberto; Spudis, Paul D.; Guest, John E. (2006). Stratigraphy and composition of lava flows in Mare Nubium and Mare Cognitum. Meteoritics 41 (2): 285–304. Bibcode:2006M&PS...41..285B. doi:10.1111/j.1945-5100.2006.tb00210.x. (Резюме; Bibcode: 2004LPI....35.1507B)
  9. Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis // Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 28, 36–39. — (Geological Society of America Special Paper 477) — ISBN 978-0-8137-2477-5. DOI:10.1130/2011.2477(01). (На Google Books)
  10. Wilhelms D. Chapter 5. Mare materials // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 86. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
  11. Карта гравітаційного поля Місяця, складена за даними місії GRAIL (2012).
  12. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.
  13. За даними номенклатурного довідника МАС (карта).
  14. Greeley R. Introduction to Planetary Geomorphology. — Cambridge University Press, 2013. — P. 86. — ISBN 978-0-521-86711-5.
  15. Кратер Бонплан D на знімку AS16-120-19243, зробленому «Аполлоном-16» (1975). Північ праворуч унизу.
  16. Leveed Rille in Mare Cognitum. Apollo Image Archive. 19 травня 2009. Архів оригіналу за 25 липня 2015. Процитовано 26 липня 2015.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.