Рейнольд III (герцог Гелдерна)

Рейнольд III (13 травня 1333 - 4 грудня 1371) -- Герцог Гельдерну і граф Цютфену. Син Рейнольда II і Елеонори Вудсток. 1 липня 1347 одружився Марією Брабантською, третьою дочкою герцога Яна III Брабантського і Марії Наварської. Він був похований у монастирі Ґрефенталь.

Рейнольд III
Рейнольд III
Герцог Гельдерну
1343  1361
Попередник: Рейнольд II (герцог Гелдерна)
Наступник: Едуард (герцог Гелдерна)
 
Народження: 13 травня 1333(1333-05-13)
Смерть: 4 грудня 1371(1371-12-04) (38 років)
Поховання: Kloster Graefenthald
Рід: Васенберґи
Батько: Рейнольд II (герцог Гелдерна)
Мати: Eleanor of Woodstockd
Шлюб: Марія Брабантська (герцогиня Гелдерна)

 Медіафайли у Вікісховищі

Через свою дуже надмірну вагу, Рейнольда зазвичай називали латинським прізвиськом Крассус, що означає "товстий".[1].

Біографія

Гелдерн і Цютфен на карті Нідерландів 1350 р.(світло-коричневим кольором справа)

Після смерті Рейнольда II у жовтні 1343 року 10-річний Рейнольд III був визнаний занадто молодим, щоб керувати герцогством Гелдерн. Державна рада обрала двох опікунів - його матір Елеонору та його дядька Дірка IV ван Валкенбурга, а його дядька Яна ван Валкенбурга призначила державним держателем. Стосунки між Елеонорою та Дірком ван Валкенбургом не склалися, після чого Елеонора вирішила виїхати з двома синами до Кале, де її брат Едуард III був зайнятий облогою міста. Рейнольд II вирішив, що його старший син одружиться з Марією Брабантською. Едвард III, навпаки, хотів, щоб Рейнольд III уклав шлюбний союз з герцогством Юліха. Тим часом Дірк ван Валкенбург уклав союз із Вільгельмом IV Голландським. Останній хотів одружити Рейнольда III з його сестрою Ізабеллою. Однак Рейнольд III виконав бажання свого батька і виїхав до Антверпена та одружився з Марією Брабантською у Вільвоорде.

Через кілька днів після весілля Рейнольд III пішов за своїм тестем Джоном III Брабантським у битві при Хамонті (21 липня 1347 р.) проти непокірного народу Льєжу. Битва стала катастрофічною для Герцогства Брабанту і Гельдерну, 15-річний Рейнольд III був поранений і втратив таких важливих людей, як Губерта II ван Кулемборг і Роберта ван Аркеля. Незважаючи на те, що Рейнольд не виконував побажань свого дядька Едуарда III англійського у виборі дружини, він продовжував підтримувати свого дядька в Столітній війні з Францією. У період 1348-1350 рр. Рейнольду III довелося мати справу з Чорною смертю, яка спричинила багато жертв у Європі, і з суперечкою між дворянами Гікеренами та Бронхорстеном. Рейнольду довелося зробити вибір, на якій стороні він стоятиме, і врешті-решт обрав Ван Гікеренів близько 1350 року. Ван Бронкхорстен, який на той час все ще мав численну підтримку у герцогстві Гельре, зумів залучити на свій бік 14-річного молодшого брата Рейнольда Едуарда. Це призвело до одинадцяти років брацької сварки і громадянської війни (1350-1361).


Коли Рейнольду III загрожувала поразка, він дав привілеї фермерам у Велуве. В результаті вони стали вільними фермерами і вирушили разом з Рейнольдом проти Едуарда. У битві при Фраєнберзі 19 липня 1354 р. Рейнольд і його прихильники селяни були розгромлені. Після смерті свого тестя в 1355 р. Рейнольд III також ненадовго втрутився у війну за спадщину Брабанта (1355-1357).

У травні 1361 р. Рейнольд III був схоплений його братом під час битви під Тілем і спочатку замкнений у замку Розендаель (3-4 роки), а потім у замку Де Неєнбек, приблизно 6 років (на північний схід від Воорста, Гелдерланд). Під час ув’язнення Рейноуд настільки ожирів, частково через недостатній рух і схильність до ожиріння, що він більше не міг виходити з камери, а двері могли залишатися відчиненими.

У серпні 1371 року Едуард загинув у битві при Бесвейлері, а Рейнуда було звільнено і знову проголошено герцогом Гелдерну. Однак його друге правління не було довгим. Рейнольд III помер у грудні 1371 р., не залишивши офіційних спадкоємців. У нього був позашлюбний син, відомий тепер як Ян ван Хаттем.

Легенда

Після жорстокої сварки молодший брат Рейнальда Едуард розпочав успішне повстання проти нього. Едвард переміг і полонив Рейнольда, але не вбив його. Натомість він побудував кімнату навколо Рейнольда в замку Неєнбек і пообіцяв йому, що той зможе повернути собі титул та майно, як тільки зможе залишити кімнату. Для більшості людей це не склало б труднощів, оскільки в кімнаті було кілька вікон та двері майже нормальних розмірів, і жодне не було зачинене на замок чи заблоковано. Проблема полягала в об'ємі Рейнольда. Щоб повернути собі свободу, йому потрібно було схуднути. Але Едвард знав свого старшого брата, і кожен день він надсилав різноманітні смачні страви. Замість того, щоб посидівши на дієті, зрештою вийти з в'язниці, Рейнольд навпаки погладшав. Коли герцога Едварда звинуватили в жорстокості, він мав готову відповідь: «Мій брат не в'язень. Він може піти, коли того забажає». Рейнольд пробув у цій кімнаті десять років і був звільнений лише після того, як Едвард загинув у битві при Баесвейлері. На той час його здоров'я було настільки зруйноване, що він помер протягом року ставши в'язнем власного апетиту.

  1. A. Slichtenhorst, Geldersche geschiedenis B. VII, blz 148
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.