Ренато Гей

У дорослому футболі дебютував 1938 року виступами за команду «Брешія», в якій провів три сезони, взявши участь у 65 матчах чемпіонату.

1941 року приєднався до «Торіно», звідки невдовзі перейшов до «Фіорентини». Відіграв за «фіалок» наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Фіорентини», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних її бомбардирів, маючи середню результативність на рівні 0,55 гола за гру першості.

Протягом частини 1944 року знову захищав кольори клубу «Брешія», а після відновлення футбольних змагань повернувся до «Фіорентини». Цього разу провів у складі його команди три сезони, здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

З 1948 року п'ять сезонів захищав кольори клубу «Сампдорія». Тренерським штабом нового клубу також розглядався як гравець «основи».

Протягом 1953—1955 років знову захищав кольори клубу «Брешія», а завершував ігрову кар'єру у команді «Павія», за яку виступав протягом 1955—1956 років.

У листопаді 1951 року провів свій єдинй офіційний матч у складі національної збірної Італії.

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1955 року, очоливши тренерський штаб клубу «Павія», де був граючим тренером.

1958 року дебютув як тренер команди Серії A, очоливши у тандемі з Еральдо Мондзельйо команду «Сампдорії», з якою працював протягом двох років.

У 1961 році став головним тренером команди «Дженоа», з якою у першому ж сезоні виграв Серію B і здобув підвищення до елітного італійського дивізіону. У найвищому дивізіоні результати команди були незадовільними і 1963 року тренер її залишив аби очолити «Брешію», також друголігову команду. Із цією командою також виграв Серію B, цього разу із другої спроби, в сезоні 1964/65. Протягом наступних двох сезонів успішно вирішував завдання збереження «Брешії» в Серії A. Результат команди в сезоні 1965/66, досягнутий під його керівництвом, залишався найвищим досягненням команди з Брешії у чемпіонаті до початку 2000-х.

Протягом одного року, починаючи з 1967, був головним тренером друголігового на той час «Лаціо», згодом по одному сезону тренував «Лекко», «Аталанту» та «Казертану».

1972 повернувся на тренерський місток «Брешії», з якою пропрацював ще два роки. Згодом протягом частини 1975 року тренував «Парму», а останнім місцем його тренерської роботи був клуб «Сереньо», головним тренером команди якого Ренато Гей був з 1976 по 1977 рік.

Помер 20 травня 1999 року на 79-му році життя у Наве.