Рибальський спорт

До 1917 по найбільших містах України існували різні рибальські товариства спортивно-аматорського характеру. В УРСР любителі рибальського спорту були об'єднані у районові відділи-секції Українського товариства мисливців та рибалок (на 1 січня 1962 — 400 з 250 000 осіб). У 2006 році було засновано всеукраїнське риболовне громадське об'єднання — Громада Рибалок України (ГРУ), що вже має діючі осередки у більшості регіонів України.

У 2008–2009 роках суддівська колегія всеукраїнського риболовно-спортивного клубу ГРУ, затвердивши у Міністерстві України у справах сім'ї, молоді та спорту наново розроблену ними, навчально-нормативну базу для підготовки суддів риболовного спорту, провела в Рівному, Києві, Харкові та в Криму низку семінарів з навчання суддів риболовного спорту II—III категорії, на яких кваліфікацію отримали понад 150 осіб. Сьогодні багато з цих суддів отримали І та національну категорії. Проведення цих семінарів та розвиток суддівства — черговий крок по відродженню цивілізованого риболовного спорту України, розпочатого Громадою Рибалок України ще в 2008 році.

Спортсмени ГРУ з Києва, Рівного, Дніпропетровська, Чернівців, Харкова та інших міст неодноразово ставали призерами чемпіонатів і кубків України, і вже тричі ставали чемпіонами світу у складі національних збірних України. Велика увага приділяється вихованню молодого покоління рибалок-спортсменів — з 2009 року діє всеукраїнська програма для навчальних закладів «Школа риболовної майстерності», затверджена у відповідних державних органах влади. Перші практичні заняття по цій програмі почалися у 2009 році в Київській області, потім вона була впроваджена в Донецькій, Луганській, Чернівецькій, Волинській та інших областях України регіональними рибальськими клубами.

Громада Рибалок України провела та брала участь у проведенні більше 10 змагань всеукраїнського рівня, у тому числі і «Кубок ГРУ», в якому протягом року найкращі українські спортсмени змагалися в 5 видах рибної ловлі за головний приз Кубка — легковий автомобіль. Також ГРУ спільно з Державною службою молоді та спорту України провела на Київщині 6 рибальських змагань в рамках Спартакіади серед міністерств і відомств, та серед дипломатичних місій і консульств. Крім того, в різних регіональних відділеннях ГРУ станом на 2012 рік пройшло більш ніж 70 аматорських риболовних змагань та фестивалів.

Останнім часом спортивне рибальство піддається критиці захисників тварин за жорстоке поводження з рибами і порушення їх прав, оскільки рибальським гачком рибалка ранить рот риби або інші частини її тіла, викликаючи страждання риби[1]. Одним з перших проблему жорстокого поводження з тваринами зазначив у своїй книзі «Роза світу» відомий російський письменник, містик-духовидець Даниїл Андреєв[1]. Захисники прав тварин особливо жорстокими вважають спортивні змагання з рибної ловлі, під час яких рибу ловлять, а потім випускають. У таких риб, нібито, спостерігаються серйозні пошкодження внутрішніх органів, вони відчувають стрес і знемогу, коли опиняється на гачку[2].

Департамент захисту дикої природи штату Оклахома встановив, що до 43 % риб, які побували на гачку, а потім відпущених у воду, все одно гинуть. Але навіть ті риби, які залишаються в живих, сильно страждають від пережитого непотрібного випробування — це і фізичне катування, і стрес[3].

В той же час є низка досліджень, що ловля за принципом «Упіймав-Відпусти» (англ. Catch & Release) є ефективним засобом для збереження водних ресурсів. Смертність лосося від контакту з крючковими снастями при використанні штучних приманок не перевищує 2-8 %. Низький рівень смертності риби при використанні методу Catch & Release іхтіологи з США доводять тим, що, наприклад, на території Національного Парку Єллоустоун в США одна й та сама форель може попастися на гачок до 7 разів за сезон. Згідно досліджень, тільки 1 % от відпущених риб гине, тому на 90 % водойм США діє правило «Упіймав-Відпусти». Те ж правило діє на більшості водойм Австрії, Франції, Японії та багатьох інших країнах.

Полярним науково-дослідницьким інститутом морського рибного господарства та океанографії регулярно ведеться робота щодо оцінки впливу ловлі за принципом «Упіймав-Відпусти» на чисельність популяції лосося. У 1996 р. на річці Поной, у 1997 р. — на річці Варзуга, а у 2002 році — на річці Харловка, у співпраці з канадськими, норвезькими та шведськими вченими було досліджено поведінку лосося у період нерестової міграції з використанням телеметричного устаткування (шляхом радіоміток). Дослідження показали, що за час існування рекреаційної ловлі сьомги, щільність розселення молоді лосося на ділянках рік, де здійснювалася ловля переважно за принципом «упіймав-відпусти», збільшилась у декілька разів. Причому збільшення загальної кількості молоді відбулося без яких-небудь змін розмірно-масових показників у відповідних вікових групах. Помітно зросла також й кількість лосося, що заходить на нерест вдруге та втретє — до 10 % від загальної кількості, це дуже добрий показник для популяції атлантичного лосося.[4]

• Рибальство
• Нудлінг
• Громада Рибалок України

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рибальський спорт
• Львівський клуб активного відпочинку: Рибальство
• Громада Рибалок України: всеукраїнський Інтернет-форум
• Математичний прогноз клювання риби: розробка команди українських рибалок F.ГiD
• Рибалка в Україні

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.