Римар Павло Андрійович

Павло́ Андрі́йович Ри́мар (8 липня 1980, м. Тернопіль — 1 лютого 2015, поблизу с. Преображенка Каланчацького району Херсонської області) — український військовик, журналіст. Член НСЖУ (грудень 2009[1]).

Павло Андрійович Римар
 Солдат
Загальна інформація
Народження 8 липня 1980(1980-07-08)
м. Тернопіль
Смерть 1 лютого 2015(2015-02-01) (34 роки)
с. Преображенка, Каланчацький район, Херсонська область, Україна
Поховання
Микулинецький цвинтар : 
Alma Mater Тернопільська школа-колегім Патріарха Йосифа Сліпого
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Збройні сили України
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
 Римар Павло Андрійович у Вікісховищі

Життєпис

Навчання

Навчався у Тернопільській ЗОШ № 16 (1–9 класи), ЗОШ № 12 (10-11 класи), яку закінчив у 1997 році. Активно займався спортом, відвідував секцію боротьби в одній зі спортивних шкіл Тернополя. Грав у КВК, колекціонував різноманітні військові речі: каски, ножі тощо. Зі слів класного керівника у 16-ій школі Галини Герман Павло був толерантний, тактовний, веселим, життєрадісним — лідером у класі.

У 1997—2001 роках навчався на факультеті психології (спеціальність «Практична психологія») у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.

В армії

Від 27 листопада 2001 до 8 жовтня 2002 року служив у Внутрішніх військах України (ВЧ 3008, м. Вінниця).

В АТО

Добровольцем пішов до батальйону територіальної оборони, з липня 2014 року ніс службу на блокпостах на в'їзді в Крим у складі 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч».

Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 року під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч». Тоді в пожежі загинуло шестеро військовослужбовців.

Прощання

Поховали Павла Римара на Микулинецькому цвинтарі Тернополя 6 лютого 2014 року. Цей день у Тернопільській області був оголошений Днем жалоби за загиблими бійцями «Збруча»[2].

  • Похоронна процесія на вул. Микулинецькій
  • Похорон на Микулинецькому цвинтарі
  • Могила на Микулинецькому цвинтарі

Родина

Одруженим не був. Батько Павла, майор міліції, помер у 2002 році. Залишилася мати Тетяна і молодший брат Віталій.

Вшанування пам'яті

Відзнаки
  • «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[3].

Див. також

Примітки
  1. Посвідчення члена НСЖУ № 22248.
  2. 7 лютого на Тернопільщині оголошено Днем жалоби // Розпорядження виконувача обов'язків голови Тернопільської облдержадміністрації Івана Крисака. — 2015. — 6 лютого.
  3. Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО // Тернопільська міська рада. — 2015. — 18 серпня.

Джерела
  • Автобіографія.
  • Яворська, А., Ковальова, О. Пекуче сузір'я Червоного Чабана / Анастасія Яворська, Олена Ковальова // Вільне життя плюс. — 2015. — № 10 (6 лют.). — С. 3.
  • Сумний, І. Загинуло шість бійців з Тернопілля… Не на війні / Іван Сумний // Свобода. — 2015. — № 8 (4–6 лют.). — С. 8.

Посилання
Зовнішні відеофайли
 Одразу з двома бійцями попрощалися тернополяни на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. 6 лютого.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.