Рифова акула чорнопера

Рифова акула чорнопера (Carcharhinus melanopterus) — акула з роду Сіра акула родини Сірі акули. Інша назва «мальгаська нічна акула».

?
Рифова акула чорнопера

Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Акули (Selachimorpha)
Ряд: Кархариноподібні (Carcharhiniformes)
Родина: Сірі акули (Carcharhinidae)
Рід: Сіра акула (Carcharhinus)
Вид: Рифова акула чорнопера
Carcharhinus melanopterus
(Quoy & Gaimard, 1824)

Посилання
Вікісховище: Carcharhinus melanopterus
Віківиди: Carcharhinus melanopterus
ITIS: 160365
NCBI: 263686

Опис

Загальна довжина досягає 1,8 м при вазі 13,6 кг. Після досягнення статевої зрілості темп зростання у акул різко сповільнюється. Самиці дещо більші за самців. За будовою схожа на інших представників свого роду. Голова середнього розміру. Морда коротка, широка, закруглена. Очі помірно великі, овальної форми. Щелепи великій. Зуби трикутної форми із зубцями. Нижні зуби більш зазубрені. Зуби самців більш зігнуті, ніж у самиць. На верхній налічує 11-13 рядків зубів, на нижній — 10-12. Тулуб кремезний, обтічний. Грудні плавці широкі, мають серпоподібну форму. Має 2 спинних плавця, присутній анальний. Другий плавець знаходить напроти анального. Перший спинний плавець доволі зігнутий. Особливістю цієї акули є забарвлення — спинна сторона змінюється від сіро-коричневого до зеленувато-сірих відтінків, черевна — світла, білувата. Верхня частина першого спинного плавця і нижня лопать хвостового плавця мають чорні кінчики. звідси походить її назва.

Спосіб життя

Це один із самих звичайних видів акул коралових рифів, що населяють рифи різних типів. Мешкає на невеликих глибинах — не більше 75 м, зазвичай від 0,5 до 10 м. У пошуках їжі нерідко заходить на рифи, де вода лише трохи вкриває тіло акули. Трапляється в гирлах солонуватих річок та в озерах, хоча не здатна переносити надто високу солоність води. Воліє до піщаних ґрунтів. Активна, швидка акула. Нерідко утворює зграї, але зустрічаються і одинаки. Виходить за здобиччю вночі. Основу раціону складають рифові риби, головоногі молюски (восьминогів, каракатиць), ракоподібні (креветки, краби, омари, лангусти), доволі рідко дрібних акул скатів, морських змій та падло. Полювати їй дозволяє здатність виявляти невеликі об'єкти на відстані 1,5-3 м.

Статева зрілість у самців настає при довжині 91-100 см, самиць — 96-112 см. Є живородною акулою. Самиця після 7-11 місяців вагітності народжує 2-4 акуленят розміром 33-52 см. Акуленята народжуються з вересня до листопада.

Відомі випадки атак на людей з боку цієї акули. У всіх зазначених випадках агресія з боку акул була спровокована запахом крові, що стікала в воду з загарпунених людиною риб. Схильні до спалахів акулячого божевілля, при цьому їх поведінка стає абсолютно непередбачуваною.

Розповсюдження

Поширена в тропічній зоні Індійського й Тихого океанів: від Червоного моря і східного узбережжя Африки до Гавайських островів, островів Лайн, архіпелагу Туамоту і острова Пасхи.

Джерела

  • Ralf Michael Hennemann: Haie & Rochen weltweit. Hamburg, 2001, Jahr Verlag, ISBN 3-86132-584-5, S.123
  • J.E. Randall & Hoover J.P., Coastal Fishes of Oman, University of Hawaii Press,‎ 1995 (ISBN 0-8248-1808-3), p. 33
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.