Роберто Скароне

Починав грати у футбол у 1930-х за «Пеньяроль».

Згодом у 1939–1943 роках грав в Аргентині за команду «Хімнасія і Есгріма», після чого провів чотири роки у Мексиці, виступаючи за «Америку» та «Атланте».

Завершував ігрову кар'єру 1948 року в аргентинській «Хімнасія і Есгріма», за яку вже виступав раніше.

Завершивши виступи на футбольному полі, залишився у структурі аргентинського «Хімнасія і Есгріма», де протягом 1948–1951 років був головним тренером.

Протягом 1950-х також працював з колумбійським «Депортіво Калі», чилійським «Аудакс Італьяно», а також перуанськими «Сентро Ікеньйо» та «Альянса Ліма».

1959 року повернувся на батьківщину ставши головним тренером рідного «Пеньяроля». Пропрацював з його командою чотири роки, протягом яких тричі ставав чемпіоном Уругваю, двічі — володарем [Кубок Лібертадорес|Кубка Лібертадорес]] та одного разу — володарем Міжконтинентального кубка.

Протягом більшої частини працював з мексиканськими «Монтерреєм» та «Америкою», а також уругвайським «Насьйоналем», на чолі якого 1966 року учетверте у своїй кар'єрі став чемпіоном Уругваю.

Протягом 1969–1974 років знову працював у Перу, цього разу на чолі «Універсітаріо де Депортес», який під його керівництвом двічі, у 1969 і 1971 роках, вигравав перуанську першість. У 1972–1973 роках поєднував роботу на клубному рівні з тренуванням національної збірної Перу.

У другій половині 1970-х тренував парагвайську «Олімпію» (Асунсьйон), аргентинський «Сан-Лоренсо», чилійський «Ньюбленсе» та перуанський «Універсітаріо де Депортес». Останню команду також очолював у 1983 році.

Помер 25 квітня 1994 року на 77-му році життя в Монтевідео.

• Роберто Скароне на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Роберто Скароне на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)