Роберт Шервуд

Роберт Еммет Шервуд (англ. Robert Emmet Sherwood) (*4 квітня 1896(18960404) — †4 листопада 1955) — американський драматург, журналіст, історик.

Роберт Шервуд
Robert Emmet Sherwood
Р. Шервуд (сидить) разом із Максвелом Андерсоном, Самуелем Берманом (англ. Samuel Nathaniel Behrman) та Елмером Райсом (англ. Elmer Rice)
Народився 4 квітня 1896(1896-04-04)[1][2][…]
Нью-Рошелл, Вестчестер, штат Нью-Йорк, США[3]
Помер 4 листопада 1955(1955-11-04) (59 років) або 14 листопада 1955(1955-11-14)[4][1] (59 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[4][5][6]
·гострий інфаркт міокарда
Громадянство  США
Діяльність драматург, журналіст, історик
Alma mater Гарвардський університет і Milton Academyd
Знання мов англійська[7]
Учасник Перша світова війна
Членство Американська академія мистецтв та літератури
Роки активності з 1926
Magnum opus Waterloo Bridged
Батько Arthur Murray Sherwoodd[8]
Мати Rosina Emmet Sherwoodd
У шлюбі з Madeline Hurlockd
Нагороди

Пулітцерівська премія за драмуd (1936)

Пулітцерівська премія за драмуd (1939)

Пулітцерівська премія за драмуd (1941)

Премія Банкрофтd (1949)

Пулітцерівська премія за біографію або автобіографіюd (1949)

18th Academy Awardsd

IMDb ID 0792845

Життєпис

Працював у редакції деяких американських журналів. Був редактором щотижневика «Лайф».

Драматургія

Перші п'єси Шервуда мали великий комерційний успіх. Це пояснювалося їхньою яскравою сценічністю, рівнянням на популярні зразки європейської мелодрами. Його найвідоміші п'єси «Дорога на Рим», «Міст Ватерлоо», «Побачення у Відні», «Закаменілий ліс».

Одним з найвищих досягнень Шервуда-драматурга стала історична хроніка «Ейб Лінкольн в Іллінойсі», де змальована еволюція майбутнього президента США, — з несміливого провінційного чоловіка він перетворюється на людину, що переймається долею усієї країни.

Під час Другої світової війни Шервуд відійшов від драматургії, надаючи перевагу публіцистиці (а також працював у якості одного зі співробітників Білого Дому). Після війни Шервуд написав, засновану на величезному фактичному матеріалі, роботу «Рузвельт і Гопкінс очима очевидця», за яку він отримав Пулітцерівську премію.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. http://hdl.loc.gov/loc.mss/eadmss.ms012001.3
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118796984 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. http://www.historyforsale.com/html/display.aspx?page=157&sort=0&start=36&signer=S
  6. http://www.maxinkuckee.history.pasttracker.com/lots_1910_e_shore/john_mantle_judah.htm
  7. https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/86872419
  8. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713

Джерела
  • Мальков В. Л. Из личной переписки Р. Шервуда. // Новая и новейшая история. 2008.- № 1.- С. 152—170.
  • Президент Франклін Д. Рузвельт та становлення інформаційно-розвідувальної структури США / В. Павленко, В. Разіцький // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія.- 2008.- Вип. 94-95.- С. 36-40.- Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Ist_2008_94-95_11

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.