Розкозачення
Розкозачення — політика, що проводилася більшовиками в ході Громадянської війни та в перші десятиліття після неї, спрямована на позбавлення козацтва самостійних політичних і військових прав, ліквідацію козацтва як соціальної, культурної спільності, стану Російської імперії.
Політика розкозачення вилилася в підсумку в масовий червоний терор і репресії проти козаків, що виражалися в масових розстрілах, взятті заручників, спаленні станиць, нацьковуванні іногородців на козаків. В процесі розкозачення також проводилися реквізиції худоби та сільськогосподарської продукції, переселення бідняків з числа іногородців на землі, що раніше належали козакам.
Масштаби винищення козаків
Історик Л. Решетніков заявляв про те, що «за время так называемого расказачивания было уничтожено свыше миллиона казаков».[1]
Див. також
Джерела
- Куртуа Стефан, Верт Николя, Панне Жан-Луи, Пачковский Анджей, Бартошек Карел, Марголен Жан-Луи. Черная книга коммунизма: Преступления, террор, репрессии / Пер. с франц.- М.: «Три века истории», 2001.— 691 с.
- Решетников Л. П. Вернуться в Россию. Третий путь, или тупики безнадёжности. — М.: ФИВ, 2014. С.119