Рокачевський Опанас Юхимович
Опана́с Юхи́мович Рокаче́вський (1830—1901) — український маляр-портретист родом з Києва. Закінчив Петербурзьку Академію Мистецтв; з 1860 р. академік, відтоді очолював Малювальну школу при Києво-Печерській Лаврі.
| Рокачевський Опанас Юхимович | ||||
|---|---|---|---|---|
|
|
||||
| Народження |
1830 Київ | |||
| Смерть | 25 січня 1901 | |||
| Київ | ||||
| Жанр | живопис | |||
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
|
| ||||
 Рокачевський Опанас Юхимович у Вікісховищі | ||||
Дотримувався академічного напрямку в мистецтві.
Творчість
Портретний доробок О.Рокачевського — красномовний приклад розвитку академізму як стилю. На відміну від сучасного йому реалістичного живопису, академічний живопис дотримувався певних схем і концепцій. Саме тому головною складовою та самоціллю творчості художника стала технічна віртуозність виконання портрета.
Рокачевський виробив свою концепцію портрета: об'єктивно-пристрасну, з підкреслено виявленим моментом репрезентації особи. Бездоганне володіння рисунком, органічне відчуття стилю не дають митцю стати звичайним, яких сотні.
Як зазначає Ігор Шаров, якщо серед творів 60-х років зустрічаються приклади пошуків природної життєвості, відходу від заданої теми, то згодом художник немов застигає у раз знайденій формулі портрета, змінюючи лише окреслення і масштаби зображення. Одним з перших у доробку Рокачевського, що дійшли до нас, є «Портрет графа Олександра Миколайовича Толстого» (1852). Поясне зображення літнього чоловіка з сивими бакенбардами, в чорному оксамитовому сюртуку витримане в оливково-чорних і сріблясто-вохристих тонах. Розумне вольове обличчя немов застигло у гордовитому спокої. Це і є типовий зразок академічного портретного живопису середини ХІХ століття. Монохромність колірного ладу досить вдало обігрується яскравими акцентами кольору при ще абсолютно умовному освітленні.
Отже, за своїми мистецькими поглядами і переконаннями український живописець Опанас Рокачевський — типовий академіст 50-60 років ХІХ століття. Його творчість — характерний приклад складності поступу реалістичного портрета. Вона ілюструє досить розвинений струмінь академічного напрямку в портретному жанрі 60-80 років ХІХ століття.
Портрети
- «Дочка»,
- «Невідома»,
- «Селянка»,
- «Ліцеїст».
Всі зберігаються у Київському Державному Музеї Українського Мистецтва.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.
- Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Художники України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2007. ISBN 966-505-134-2