Ротенберг Борис Романович

Борис Ротенберг народився 3 січня 1957 року в Ленінграді[2].

1968 року записався до секції самбо до Анатолія Рахліна, де вже тренувалися його старший брат Аркадій і Володимир Путін[2][4]. В молодості виступав за збірну міста, був неодноразовим призером чемпіонатів СРСР та Кубків СРСР серед юнаків та молоді[5]. В 1974 році став майстром спорту з дзюдо[2], в 1980-у — майстром спорту з боротьби самбо. У 1978 році закінчив Ленінградський інститут фізичної культури та спорту ім. П. Ф. Лесгафт[2]. 1992 року став тренером професійного клубу дзюдо «Чікара» в Гельсінкі[2].

1998 року повернувся до Петербурга[2].

У 2001 році разом з братом заснував СМП Банк[2] («Північний морський шлях»). Пізніше брати отримали контроль над частиною активів ФГУП " Росспиртпром «[6].

З 2001 року — генеральний директор Товариства спортивних єдиноборств „Батьківщина“.

У 2003 році зареєстрував у Москві дві фірми за однією адресою в Коломенському проїзді — „База-торг“ і „Постачання“[3]. У 2003—2004 роках був молодшим партнером концерну в компанії „Газтагед“ (25 % через „База-торг“[3]), через яку йшли закупівлі труб для „Газпрому“. Оборот компанії становив близько 1 млрд доларів США[7]. У 2005 році директор з корпоративних досліджень компанії Hermitage Capital Management Вадим Клейнер у своїй доповіді назвав кілька посередників, які отримували незрозумілі пільги від „Газпрому“, зокрема, як посередник з операцій з трубами для „Газпрому“ був названий „Газтагед“[3]. Фірма „Постачання“ в 2008 році знаходилася в процесі ліквідації, раніше володіла гірничо-алтайською компанією „Сібгазімпекс“ (на 25 %; ліквідована в 2007 році), решта 75 % компанії контролювала „Газкомплектімпекс“ (дочірнє підприємство „Газпрому“)[3].

У 2008 році Борис разом з братом придбав 10 % акцій Новоросійського морського торговельного порту, викупив у „Газпрому“ п'ять будівельних підрозділів („Волгогаз“, „Ленспецбудгаз“, „Спецгазрембуд“, „Волгограднефтемаш“ і „Краснодаргазбуд“[3]). корпорацію „Будгазмонтаж“[2].

У 2009 році депутат Держдуми Ашот Єгіазарян називав Бориса Ротенберга одним із співвласників готелю „Москва“, навколо якого розгорнулася запекла боротьба — контроль над ним намагалися встановити структури Сулеймана Керімова[2].

У 2009 році Ротенберги згадувалися в ролі партнерів девелоперської компанії „МСМ-5“, що виграла тендер Міноборони на будівництво 225 000 м² житла в Московській області[2].

На початку 2010 року підконтрольні Аркадію та Борису Ротенбергам компанії подали до Федеральної антимонопольної служби заявку на придбання трейдера „Північний європейський трубний проєкт“, великого постачальника труб „Газпрому“[2], який, як планувалося, повинен був постачати труби для газопроводу „Північний потік“»[7]..

З жовтня 2010 року брати Ротенберги придбали у структур «Газпрому» 100 % акцій Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергетична компанія Мосенерго», після чого раду директорів компанії очолив Ігор Аркадійович Ротенберг[8].

З 2012 року іноді виступає за свою команду в кузовних автоперегонах.[9] У 2014 році взяв участь у добовому автомарафоні в Дейтоні.[10]

17 липня 2013 року був призначений президентом футбольного клубу «Динамо» (Москва) .[11] Рівно за два роки оголосив про звільнення.[12]

20 березня 2014 року Борис і Аркадій Ротенберги потрапили під дію економічних санкцій, введених президентом США Бараком Обамою через «порушення суверенітету та територіальну цілісність України»[13]. «…вони обоє побачили у діях США непряме визнання своїх заслуг перед російською державою», — повідомило «Інтерфаксу» джерело серед бізнесменів[14].

З січня 2018 року — міноритарний акціонер «Газпром буріння»[15].

Перша дружина Ірина Гаранен — фінська громадянка, генеральний директор фірми Anirina OY (Гельсінкі), керуючий директор фірми «Ніколь» (Санкт-Петербург)[16].

Двоє синів від першого шлюбу[2] — Роман, віце-президент з маркетингу та розвитку бізнесу хокейного клубу СКА (Санкт-Петербург) з травня 2011 року та перший віце-президент ФХР з грудня 2014 року[17], власник 80 % акцій маркетингового агентства «Телеспорт» (офіційного партнера РФС)[18], до того працював в Управлінні зовнішніх комунікацій «Газпром Експорт»[19]; та Борис- мол. (нар.. 1986) — футболіст.

Друга дружина — Карина Юріївна Ротенберг (у дівоцтві Гапчук). Народилася в Санкт-Петербурзі, навчалася в англійській гімназії № 248 на проспекті Народного Ополчення. У 1993 році разом із сім'єю поїхала на постійне проживання у США. В Атланті вступила до університету, вивчала міжнародний бізнес та маркетинг, отримала MBA. Познайомилася з Борисом Ротенбергом у серпні 2008 року у віці 29 років, вінчання відбулося 2 серпня 2009 року у Преображенському соборі Санкт-Петербурга. Є матір'ю близнюків Дані та Софії, а також Леони. Захоплюється кіньми та допомогою бродячих собак, є главою Федерації кінного спорту Москви.

Старший брат Бориса та компаньйон Аркадій Ротенберг. У нього два сини: Ігор Аркадійович Ротенберг (нар.. 1973) — голова ради директорів ВАТ «Теплоенергетична компанія Мосенерго»[8]", Павло Аркадійович Ротенберг (нар. 2000) — хокеїст[20].

Входить до рейтингу журналу Forbes з 2010 року, займаючи 100-е місце зі статком 700 млн доларів США. У 2011 році займав 170-е місце в рейтингу «Найбагатші бізнесмени Росії», зі статком 550 млн $. У 2015 році підвищив свої позиції в рейтингу зі статком $1,5 млрд.[2]

У рейтингу російських мільярдерів 2010 року, за даними журналу Фінанс, займає 81-е місце зі статком 930 млн доларів США[21].

Основні резиденції знаходяться в Москві та в Монако. За даними «Нової газети» і «Трансперенсі інтернешнл — Росія», Ротенбергу та його дружині належать квартира та вілли в США, загальною вартістю близько 4,5 млн дол., заблоковані через персональні санкції США проти Ротенберга[22].