Рубашов Михайло Борисович

Народився Михайло Борисович Рубашов 30 жовтня 1912 року в селі Старий Чуднів Чуднівського району в багатодітній селянській родині. Рано став сиротою. Лише наполегливість і велике бажання досягти поставленої мети допомогли юнакові в часи голодоморів та репресій 20-30-х років вистояти і одержати освіту. За це він до кінця днів своїх був вдячний старшому брату та сестрі, які стали його опікунами після смерті батьків.

Закінчивши до Великої Вітчизняної війни Бердичівський педагогічний технікум та Київський педагогічний інститут, Михайло Рубашов кілька років вчителював, служив у армії, працював у Житомирській обласній молодіжній газеті. З перших і до  останніх днів війни пройшов фронтовими дорогами від Житомира до Волги. Після демобілізації у 1946 році став працювати у київських газетах та журналах – «Радянська Україна», «Літературна газета», журналах «Дніпро», «Піонерія». Деякий час був заступником редактора «Літературної України». Праця в цих часописах стала доброю школою для літературної творчості закоханого в художнє слово журналіста, а згодом письменника.

До останніх днів свого життя письменник підтримував зв'язки зі своїми земляками-чуднівчанами, часто бував у них, слав листи, дарував книги. З нагоди його 85-річчя та 95-річчя в Чуднові було проведено наукові конференції та літературні вечори, в яких взяли участь науковці та письменники з Житомира. Ряд оповідань написав М.Рубашов і для дітей.

Перші газетні статті М.Рубашов надрукував ще до війни, у 1940 році, а перша збірка новел під назвою «Срібна підківка» вийшла у 1958 році. До появи цієї збірки прозових творів М.Рубашов зарекомендував себе як літературний критик. Його статті відзначались принциповістю і вимогливістю, професійним літературознавчим аналізом творів письменників різних поколінь.

Перша збірка новел, в якій автор акцентує увагу на проблемах моралі, етики, кохання, зради, людській пам'яті засвідчила про пошуки автором власного стилю і шляху в літературі. Наступна книга – повість «Багряні тіні» (1962) підтвердила успішність творчих пошуків письменника. В ній змальовано образ Тараса Шевченка як художника – одну з маловідомих на той час сторінок із його життя у місті Вільно. Ця повість стала певним внеском у фонд художніх творів про Т.Шевченка.

Тему мистецтва порушив М.Рубашов і в романі «Жага» (1972 р.), головним героєм якого письменник обрав молодого художника Юрія Мелегу.

Помітним твором у творчому доробку М.Рубашова стала повість «Копищанська трагедія» (1970). В ній йдеться про трагічну долю поліського села Колище Олевського району, яку було знищене разом з його мешканцями фашистськими загарбниками та їх поплічниками-поліцаями.

Автор збірки новел «Кам'яне свічадо» (1962), «Плачуть берези» (1963), дитячих оповідань «Іскристе стремено» (1961), роман «Згага» (1968) та ін.