Руденко Людмила Володимирівна

Народилася 27 липня 1904 року в Лубнах. Батько викладав у місцевій гімназії, працював в різних установах міста, але скрізь і завжди віддавався улюбленій грі — шахам. Він прищепив любов до древньої гри і доньці. Зерна шахової науки батька впали на благодатний ґрунт і ще навчаючись у гімназії, Людмила вже обігрувала багатьох викладачів і навіть… самого батька!

Після революції сім'я перебралася на Миколаївщину. Людмила ж вступила до Одеського інституті народного господарства, де здобула фах економіста. У Південній Пальмірі вона познайомилася і здружилася з багатьма відомими літераторами та письменниками, зв'язки з якими підтримувала до кінця життя. Серед них були і російський письменник Сергій Бондарін, котрий часто грав з нею в шахи, і літературознавець та мистецтвознавець Микола Харджиєв. Узагалі Людмила Руденко була яскравою особистістю з різнобічними уподобаннями. Наприклад, мешкаючи в Одесі, вона захоплювалася плаванням і навіть виграла чемпіонат міста стилем «брас» на відкритій воді. Крім того, чудово грала в бридж і преферанс.

У 1925 році Руденко з Одеси переїхала до Москви. Її перший виступ у турнірі шахісток, організований газетою «Комсомольська правда» в 1925 році, був невдалим. Людмила Володимирівна зазнала кілька повних поразок і посіла одне з останніх місць. Але ця невдача не деморалізувала молоду шахістку. З подвоєною енергією вона взялася за вивчення стратегії й тактики шахів. 1927 року вона вже здобула право представляти столицю на першому жіночому чемпіонаті СРСР. В цьому змаганні вона посіла п'яте місце.

Великого успіху Руденко досягла 1928 року, ставши чемпіонкою Москви. У першості столиці вона виграла всі дванадцять партій.

1929 року Руденко переїжджає до Ленінграда, де під керівництвом видатних гросмейстерів Олександра Толуша і Петра Романовського зміцнює й розвиває свій талант, остаточно сформувавши бойовий комбінаційний ігровий стиль. Сім разів удавалося Людмилі стати чемпіонкою міста на Неві, виступити з хорошими результатами в 17 першостях СРСР.

У Ленінграді вона вийшла заміж за вченого Льва Гольдштейна, який створив кафедру технічної кібернетики у військовій академії ім. Можайського. У 1931 році Людмила народила сина, але це не завадило її активній діяльності. Дбаючи про дитину, вона, як і раніше, продовжує грати і водночас працює у видавництві. В ті складні часи за будьяке «криве» слово можна було потрапити у сталінські табори, а то й стати до стінки. Через помилку складача в друкарні Людмилі довелося терміново звільнитися з роботи.

На Чемпіонаті світу з шахів серед жінок 1949–50, який відбувся в Москві, Руденко блискуче посіла перше місце, набравши 11,5 очок із 15 можливих, і завоювала золоту медаль чемпіонки світу.

Відома як рятівниця 300 дітей з блокадного Ленінграда.[2]

Померла видатна шахістка, міжнародний гросмейстер і міжнародний майстер серед чоловіків, 26 лютого 1986 року в Ленінграді, на 82-му році життя. З нагоди її 100-літнього ювілею виконком Міжнародної федерації шахів оголосив 2004 рік «Роком Людмили Руденко».

Досягнення Людмили Руденко не обмежуються лише спортом. Під час Другої світової війни вона допомогла врятувати приблизно 300 дітей з блокадного Ленінграда.

На початку війни Руденко працювала на заводі, що виробляв озброєння. В липні 1941 року завод терміново евакуювали в Уфу, а діти робітників залишилися в місті, їх забрати не встигли.

Коли стало зрозуміло, що блокада неминуча, Людмила Руденко повернулася до Ленінграда і організувала спеціальний потяг, який вивіз дітей до батьків до того, як місто оточили.

Незважаючи на її основні досягнення в спорті, сама Людмила Руденко вважала найголовнішим досягненням в житті організацію евакуації на поїзді дітей під час блокади Ленінграда.

• Борисов Н., Дэуэль А. Я прошла бы всё сначала // «64 — Шахматное обозрение». — 1983. — № 5. — С. 13—15.
• Л. В. Руденко (1904—1986) // Шахматы в СССР. — 1986. — № 4. — С. 26.

• Партії в базі ChessGames (англ.)
• Королева шахів з Полтавщини