Комбінаційний зір
Комбінаційний зір — здатність шахіста передбачити можливість комбінації. Цей термін увів Михайло Ботвинник. Є одним з різновидів шахового мислення:
Перш ніж пробувати грати позиційно, треба навчитися комбінувати. |
Зазвичай, комбінаційний зір — природна властивість шахіста, проте його можна розвивати шляхом систематичних тренувань — розбору партій, типових комбінацій, розв'язання задач, етюдів і т.д.
Комбінаційний зір багато в чому полегшує, а часом і замінює розрахунок варіантів; в свою чергу правильний та точний розрахунок контролює чіткість «шахового образу», що виникає — узагальненого бачення комбінаційних можливостей позиції.
Залишковий та упереджувальний образи
Згідно з Миколою Крогіусом виділяють «залишковий та упереджувальний образи».
Перший з них означає перенесення оцінки минулого досвіду в нову ситуацію; другий — інтуїтивну оцінку ролі подальших подій у партії, при цьому бажане нерідко видається за дійсне.
У партії Владас Мікенас — Давид Бронштейн (чемпіонат СРСР, 1965)[1] чорні, використовуючи «залишковий образ» — слабкість 1-й горизонталі, готують раптовий комбінаційний удар:
- 23... Фе5!
- 24. Тb4?
Не відчуваючи небезпеку, білі роблять «природний хід»; необхідно було 24. Фd2 або Фd4.
- 24... Т: а3!!
Білі здалися, оскільки матеріальні втрати для них неминучі.
Приклад «упереджувального образу» — партія Віталій Цешковський — Лев Полугаєвський (Рига, 1979)[2] У пошуках контргри чорні пішли на форсований варіант:
- 25... Те2 +
- 26. Тf2 Т:f2+
- 27. Kp:f2 K:b2?
- 28. C:b2 Т:c2+
- 29. Kpe3 Т: b2
Йдучи на цю позицію, вони вважали, що 2 зайві пішаки дають їм серйозні шанси на успіх (переоцінка своїх можливостей).
- 30. Тс1!
Несподіване спростування задуму. Від загрози 31. Тс8 з подальшим Ке7+ задовільного захисту немає.
Примітки
Література
- Дворецкий М.И. Школа высшего мастерства: В 4 кн. Кн.2:Комбинационная игра. — Х.: Факт, 2002. — С. 9 — 17
- Крогиус Николай О психологии шахматного творчества, М., 1969
- Шахматы : энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 164 — 165. — 624 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.