Рудольф Барч

Рудольф Ханс Барч (нім. Rudolf Hans Bartsch; 11 лютого 1873, Ґрац — 7 лютого 1952, Ґрац) — австрійський письменник і військовий офіцер, був шість разів номінований на Нобелівську премію з літератури[5].

Рудольф Барч
Псевдо Ernst Brandt[1]
Народився 11 лютого 1873(1873-02-11)[2][3][…]
Ґрац, Австрійська імперія[2][4]
Помер 7 лютого 1952(1952-02-07)[2][3][…] (78 років)
St. Peterd, Ґрац, Австрія або Ґрац, Австрія[4]
Країна  Австрія
Діяльність письменник, військовослужбовець, публіцист, прозаїк
Мова творів німецька
Нагороди

Peter Rosegger awardd (1951)

 Рудольф Барч у Вікісховищі

Біографія

Рудольф Ханс Барч писав романи та оповідання, які, на думку сучасних критиків, часто прославляли стару Австрію, викликаючи у читача почуття ностальгії по ній. Так дослідник світової та німецької літератури Геро фон Вільперт назвав Барча дуже плідним, некритичним оповідачем старого австрійського типу з сентиментальними романами і розповідями, милими і гірко-солодкими любовними історіями, що відрізняються грайливою легковажністю[6]. Його роман про композитора Франца Шуберта «Грибочек» (нім. Schwammerl)), що став однією з найуспішніших австрійських книг до Другої світової війни, послужив в 1916 році основою для оперети «Будинок трьох дівчат» (нім. Das Dreimäderlhaus) композитора Генріха Берті, яка також була кілька разів екранізована.

У поемі «Осінній хор Пану» Барч адаптував до сучасних реалій древній міф про Пана і зміну пір року, яка в його творі служить алегорією швидкоплинність життя і зміни її циклів. Ця поема отримала велику популярність, коли в січні 1911 року була покладена на музику Йозефом Марксом, який в той час був одним з найпопулярніших пісенних композиторів Австрії. Ця одноактна кантата для мішаного хору, хору хлопчиків, органу і великого оркестру стала першим оркестровим твором, написаним Марксом. У червні 2008 року «Осінній хор Пану» був записаний Симфонічним оркестром і хором BBC під керівництвом Їржі Белоглавека разом з іншими хоровими творами Йозефа Маркса для британського лейбла «Chandos Records».

Вулиці на честь Барча були названі в його рідному місті Грац, а також в Лайбніці і Мурекі. Він також є почесним громадянина Граца з 1952 року.

Романи
  • Zwölf aus der Steiermark, 1908
  • Elisabeth Kött, 1909
  • Schwammerl, 1912
  • Das deutsche Leid, 1912
  • Die Geschichte von der Hannerl und ihren Liebhabern, 1913
  • Der letzte Student, Ullstein, Berlin 1913
  • ER. Ein Buch der Andacht, 1915
  • Der Flieger, 1915
  • Frau Utta und der Jäger, 1915
  • Lukas Rabesam, 1917
  • Der junge Dichter. Roman, 1918
  • Heidentum. Die Geschichte eines Vereinsamten, 1919
  • Ewiges Arkadien!, 1920
  • Seine Jüdin oder Jakob Böhmes Schusterkugel, 1921
  • Ein Landstreicher, 1921
  • Die Haindlkinder
  • Das Tierchen. Die Geschichte einer kleinen Grisette, 1922
  • Die Salige
  • Venus und das Mädchengrab. Liebesgeschichte eines Sonderlings, 1926
  • Die Verliebten und ihre Stadt, 1927
  • Die Apotheke zur blauen Gans. Roman aus seltsamem Grenzland, 1928
  • Wild und frei. Thema mit Variationen, 1928
  • Der große alte Kater. Eine Schopenhauer-Geschichte, 1929
  • Die Verführerin. Eine Wiener Geschichte, 1930
  • Der große und der kleine Klaus, 1931
  • Das Lächeln der Marie Antoinette, 1932
  • Ein Deutscher. Zsgestellt aus Fragmenten der Erinnergen des Christoph Magnus von Raithenau, 1933
  • Der große Traum der kleinen Wienerin. Eine heitere Staatsaktion, 1936
  • Brüder im Sturm, 1940
  • Wenn Majestäten lieben, 1949

Примітки
  1. Czech National Authority Database
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118652931 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Internet Broadway Database — 2000.
  4. Literatur in Österreich 1938-1945, Band 1: Steiermark — Böhlau Verlag, 2008. — S. 75–79. — ISBN 978-3-205-77809-7
  5. Nomination Database. www.nobelprize.org. Процитовано 3 серпня 2021.
  6. 'Encyclopedia of world literature, ', Ed Gero von Wilpert . Under al. numerous . Professional scholar, DTV, München 2004 , ISBN 3-423-59050-5

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.