Рудорозбірка

Рудорозбірка (рос. рудоразборка, англ. hand ore picking; нім. Erzklauben n, Klauben n, Klaubarbeit f, Scheidearbeit f) – ручний спосіб збагачення крупногрудкової руди за зовнішнім виглядом (кольором, блиском, формою) її компонентів. Здійснюється шляхом відбору шматків руди крупністю 25–300 мм, або пустої породи, або шкідливих домішок з рудної маси, що сортується. Р. проводилася безпосередньо при видобутку під землею, на старих відвалах, з гірничої маси, що надходить з підготовчих виробок, а також із загальної рудної маси на збагачувальних фабриках як перша збагачувальна операція. У наш час Р. через високу трудомісткість майже не застосовується і повсюдно замінена механізованими процесами розділення. Може здійснюватися при дуже малих обсягах виробництва або в одноразовому порядку з метою дослідження. Відоме використання Р. при старательських методах видобутку і переробки сировини, а також при сортуванні дорогоцінних каменів.

Син. – ручне сортування.

Історія

Рудорозбірка у "De Re Metallica" Георга Агріколи (1556 р.)

Цікаво, що рудорозбірка застосовувалася здавна. Вона описана, зокрема, в книзі "De Re Metallica" Георга Агріколи (1556 р.): "...викопану руду слід уважно оглянути і відокремити частину, багату металом, від частини, позбавленої металу, що складається з одних земель, вмісних розчинів або каменів. Бо плавити непридатну руду разом з придатною невигідно, витрати на це марні, шлаки від плавки земляних та кам'яних порід порожні і не приносять користі, а деякі з вмісних розчинів перешкоджають виплавці металів і завдають цим шкоди. Камені повинні бути відбиті від багатої руди, роздроблені і промиті, щоб при їх видаленні не втратилася й частина металу. У тому випадку, якщо рудокопи через недосвідченість чи необачність змішали руду з землею і камінням, коли відкопували її, для відділення сирого металу або добірної руди доводиться на допомогу працюючим в копальнях чоловікам залучати жінок і навіть дітей. Вони проводять цілі дні за довгим рудо-розбірних столом, відокремлюючи руду; відібраний матеріал кладуть в промивні корита, потім промиту руду збирають в кади і відвозять в плавильну".

І далі з "De Re Metallica" : "Рудорозбірники кладуть на кожен рудорозбірний стіл твердий і широкий камінь. Рудо-розбірні столи здебільшого зроблені з пригнаних одна до одної дощок довжиною 4 фути і такою ж шириною; до трьох сторін столу приладнані борти висотою приблизно 1 фут, передній же край, біля якого поміщається розбірник руди, відкритий. А інші рудорозбірники кладуть штуфи багатої золотом або сріблом руди на камінь, розбивають їх широким, але не товстим молотом на шматки і кидають в бочку або, розбивши їх, відокремлюють добірні шматки від менш цінних, чому вони, власне, і отримали свою назву розбирачів, кидають їх у різні кади (бочки) і таким чином сортують. Інші ж точно так само кладуть на камінь штуфи з не настільки багатої золотом або сріблом руди і дрібно подрібнюють їх широким і разом з тим товстим молотом і кидають подрібнену руду в одну бочку. Є два роди таких бочок. Одні з них більш глибокі і посередині трохи ширше, ніж знизу і зверху, інші дрібніші, знизу ширше, догори ж дещо звужуються. Їх прикривають покришкою, перші ж відкриті. У вушка тих і інших вставляють залізний прут із загнутими кінцями, і, коли бочку потрібно забрати, беруться за цей прут."

Див. також

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.