Рукавичка (казка)

«Рукавичка» — українська народна казка про загублену «рукавичку», яку знайшли звірі та вирішили в ній жити. Казка показує привітність між персонажами та вчить ділитись з іншими, та лагодити між собою[1]. Казка належить до найдавнішого виду народного епосу, що зародився ще в докласовому суспільстві, пов'язавши себе із виробничою діяльністю первісної людини[2].

Марки України 2001 року

Образи тварин певною мірою стереотипні. Чимало казкових героїв набули алегоричного значення, символізують певну рису поведінки чи діяльності. Так, наприклад, лисиця стала символом хитрості, підступності, вовк — жорстокості, заєць — полохливості, кінь — працьовитості, собака — вірності.

Самохарактеристика, що звучить дуже образно завдяки здвоєним визначенням — епітетам: мишка — шкряботушка, жабка — скрекотушка, «зайчик-побігайчик», «лисичка-сестричка», «кабан-іклан», «ведмідь-набрід» — все це допомагає дітям уявити кожну тварину, зрозуміти її особливості[2].