Русько-візантійський договір (911)

Русько-візантійський договір 911 року — міжнародний договір між Київською Руссю і Візантією, який регулював русько-візантійські відносини. Укладений 2 вересня 911 року і мав два варіанти — один грецькою (не зберігся) і один старослов'янською мовами. Зберігся в пізніших списках давньоруських літописів, зокрема, в «Повісті врем'яних літ». Найдавніше письмове джерело руського права; містить норми Закону Русі.

Русько-візантійський договір
Тип мирна угода
Підготовлено 2 вересня 911
Сторони Київська Русь і Візантійська імперія
Русько-візантійський договір 911 року Радзивіллівський літопис (початок XIII століття) лист 42

Загальні дані про договір і його значення

У 911 (невірно був проставлений рік договору «6420», тому не 912, а 911 року) згідно з літописними даними, князь Олег послав своїх людей до греків для укладення з ними миру. Договір був укладений 2 вересня 911 року між двома сторонами:

  • Русь: князем Олегом і підлеглими йому світлими і великими князями і великими боярами, яких представляли 15 послів: Карли, Инегелд, Фарлаф, Веремуд, Рулав, Гуди, Руалд, Карн, Фрелав, Руар, Актеву, Труан, Лидул, Фост, Стемид.
  • Візантія: згадуються тільки три імператора Лев VI, його брат Олександр, син Лева Костянтин.

Як пише М. Ф. Володимирський-Буданов, даний договір дійшов до нас повністю зі всієї основною договірною структурою: з початковою формулою («копія іншої грамоти»), заключною клятвою («скріпили його обітницею…») і позначенням дати (місяця вересня 2, індикту 15, в рік від сотворіння світу 6420). Він регулював кримінальні і цивільні відносини між русами і греками.

На думку С. В. Юшкова, цей договір (як і договори 907, 945, 971, 1043 рр..) є пам'яткою міцних економічних, політичних і культурних зв'язків давньоруської держави з Візантією, завдяки подібним юридичним документам можливо встановити рівень правосвідомості і правової думки в IX—X ст.

Зміст договору

Договір встановлював дружні відносини Візантії та Київської Русі, визначав порядок викупу полонених, покарання за кримінальні злочини, вчинені грецькими і руськими купцями у Візантії, правила ведення судового процесу і спадкування, створював сприятливі умови торгівлі для русичів і греків, змінював берегове право. Відтепер замість захоплення викинутого на берег судна та його майна, власники берега зобов'язувалися надавати допомогу в порятунку.

Також за умовами договору руські купці отримали право жити в Константинополі терміном на півроку, імперія зобов'язувалася утримувати їх протягом цього часу за рахунок скарбниці. Їм було надано право безмитної торгівлі у Візантії. І ще допускалася можливість найму русичів на військову службу у Візантії.

Див. також

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.