Рушник (побутовий)

Рушни́к — довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної тощо) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо[1]. Знімає з предметів рідину шляхом вбирання або тертя при прямому контакті. У східних слов'ян рушник традиційно був з вишитим або витканим візерунком.

Слово «рушник» за походженням пов'язане з «рука» (ручьникъ)[2], зміна «ч» на «ш» пояснюється його дисиміляцією перед «н»[3].

Традиційно побутовий рушник для рук називали «рушник-утирач» або просто «утирач» (для посуду — «сти́рок») — на відміну від інших видів рушників (кілкових, божників, плечевих, подаркових), що відомі зараз як «український традиційний рушник»[4][5].

Види рушників
  • Одноразовий рушник
  • Паперовий рушник
  • Рушник для ванни
  • Спортивні рушники
  • Рушник з мікрофібри

Матеріал

Для виготовлення рушників використовують такі матеріали:

  • Полотно (традиційні й церемоніальні рушники, стирки для посуду)
  • Вафельне полотно (вафельні рушники)
  • Махрова тканина (махрові рушники)
  • Папір (паперові рушники)
  • Мікрофібра

Рушник в масовій культурі

Письменник Дуглас Адамс у фантастичному романі «Путівник Галактикою» описав рушник як незамінну для подорожувальника автостопом річ. Шанувальники його творчості стали відзначати день рушника і носять з собою рушник в цей день. В анімаційному серіалі «Південний парк» є персонаж Рушничок — живий розумний рушник.

Рушник як частина культури
  • У стародавніх слов'ян рушник («убрусець») був ритуальним, обрядовим предметом. Це значення зберігалося в багатьох народів Поволжя і Приуралля (чувашів, марійців, башкирів, татар, удмуртів) аж до початку 21 століття. Однак зараз воно перетворилося в чисто побутову річ, не здатну (з точки зору багатьох людей) мати якісь інші варіанти застосування.

Див. також
  • Осіборі

Примітки
  1. Рушник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Л. П. Павленко. Історична граматика української мови: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл / Лариса Петрівна Павленко. — Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — С. 58.
  4. Рушник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Утирач // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.