Рябошапка Іван Григорович

Іван Григорович Рябошапка — український штундиський й баптиський проповідник, місіонер, пресвітер церкви села Любомирка Херсонської губернії, тепер у Олександрівському районі Кіровоградської області.

Рябошапка Іван Григорович
Народився 1831
Помер 5 (17) лютого 1900
Софія, Болгарія
Країна  Російська імперія
Діяльність пресвітер
Конфесія Баптизм

Іван Рябошапка був кріпосним селянином поміщика Шибеко, з бідної православної родини[1]. В юності у пошуках заробітку він обійшов багато сіл й міст України. Після одруження поступив працювати на поміщицький млин. Його родину спіткало велике випробування: троє дітей померли один за іншим.

Після скасування кріпосного права Іван Рябошапка познайомився з баптистом Мартіном Гюбнером з німецької колонії Старий Данциг (тепер село Карлівка Кропивницького району Кіровоградської області). Через спілкування з ним й вивчення Біблії Іван Рябошапка й сам став баптистом[2]. В його будинку почали збиратися люди, щоб послухати Євангеліє.

Рябошапка за зручного випадку проповідував навіть на ярмарках. Він вилазив на воза й кликав слухачів криками: «Знайшов, знайшов»! Коли збиралася достатня група слухачів, він говорив, що його знахідка — правда про Бога й спасіння душі. Рябошапка виймав з кишені Євангеліє й починав проповідувати[3].

За проповіді Рябошапка двічі, у 1867 й 1868 роках, піддавався арештам. У 1870 році через утисків сільського й волосного начальства Іван Рябошапка звернувся до новоросійського генерал-губернатора Павла Коцебу з проханням про дозвіл йому й ще 20 родинам (всього 45 осіб) відокремитися й вийти на помешкання «на вільні степи», щоб вести спільне господарство[4][5]. Це була перша спроба створення євангельської сільськогосподарської комуни (у 1920-х роках ця практика набула поширення у середовищі євангельських християн). Проте Коцебу відповів на його прохання відмовою[4].

Іван Рябошапка прийняв хрещення у квітні 1870 року від баптиста Юхима Цимбала. 8 червня 1871 року Рябошапка сам хрестив Михайла Ратушного й з них 48 душ у Одеському повіті[2].

Не пізніше 1873 року Рябошапка разом з Михайлом Ратушним, Йоганном Вілером й Г. Кушнеренко склали «Правила віросповідання перетвореного Російського Братства»[6] (інша назва: «Віровчення Михайла Ратушного») — перше або одне з перших віровчень російських баптистів[7].

Іван Рябошапка брав участь у роботі конференції віруючих євангельського сповідання, що проходила в 1882 році у колонії Рюкенау (Таврійська губернія); він був делегатом об'єднаного з'їзду представників євангельських течій у Петербурзі в 1884 році й першого з'їзду баптистів в Нововасилівці у тому ж 1884 році. На цьому з'їзді був заснований Союз російських баптистів. Учасники з'їзду направили Рябошапку для проповіді Євангелія у Київську губернію[8].

На конференції у Володикавказі, що проходила в 1885 році, Рябошапка був обраний благовісником по Херсонській й Київській губерніях.

В 1894 році, в період жорстоких репресій[9], Рябошапка був висланий на п'ять років під нагляд поліції на Закавказзі, в місто Єреван[9]. На підставі циркуляру, що дозволяв засланців виїжджати за кордон назавжди, без права повернення в Росію, він подав таке прохання. Але відповідь була, коли 5-річний термін заслання у Єревані вже закінчувався. Він отримав дозвіл виїхати до Константинополя, а звідти він переїхав до Болгарії, в Софію, де помер 5 лютого 1900 року[2].

Примітки

Література

  • HOW INDIGENOUS WAS THE BAPTIST MOVEMENT IN THE RUSSIAN EMPIRE?.  2009. — 23 січня.
  • REFORMATION IN UKRAINE: FROM MARTIN LUTHER TO IVAN RYABOSHAPKA.  2017. — 23 січня.
  • Алексий (Дородницын). Материалы для истории религиозно-рационалистического движения на юге России во второй половине XIX столетия. — Казань: Центр. тип., 1908. — 712 с.
  • Суть главных религиозных конфликтов в России во второй половине XIX века: взгляд изнутри.  2007. — 23 січня.
  • Прошение Ивана Рябошапки.  2016. — 23 січня.
  • Русское евангельско-баптистское движение.  1957. — 23 січня.
  • Коллектив авторов. История ЕХБ в СССР. — М.: Изд-во ВСЕХБ, 1989. — С. 624.
  • Митрохин Л. Н. Баптизм: история и современность (философско-социологические очерки). — СПб.: РХГИ, 1997. — 480 с. — 2500 экз. ISBN 5-88812-037-5.
  • Основоположники нашего братства. Иван Григорьевич Рябошапка.  1947. — 23 січня.
  • Павлов В. Г. Правда о баптистах. Очерк истории, церковного устройства и принципов баптистских общин. — СПб.: Библия для всех, Протестант, 2006. ISBN 5-7454-0380-2.
  • Христианские коммуны Проханова.  1990. — 23 січня.
  • Решетников Ю. Е. Украинские баптисты и Российская империя. Церковно-государственные отношения между Российским правительством и евангельско-баптистским братством на Украине во второй половине XIX — начале XX вв.. — Одесса: Одесская богословская семинария, 1997.
  • Савинский С. Н. История евангельских христиан баптистов Украины, России, Белоруссии (1867—1917). — СПб.: Библия для всех, 1999. ISBN 5-7454-0376-4.
  • Савинский С. Н. История русско-украинского баптизма: Учебное пособие. — Одесса: Одесская богословская семинария, Богомыслие, 1995. — 128 с.
  • Санников С. В. История баптизма. — Одесса: Одесская богословская семинария, 1996. — 496 с. ISBN 5-7454-0093-5.
  • Крещение Ивана Григорьевича Рябошапки.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.