Рід Акамацу

Рід Акамацу походив від роду Муракамі-Ґендзі, який був нащадком імператора Муракамі. Наприкінці 13 століття один із пращурів роду, Норікаґе, став земським головою дзіто у маєтку Сайо в провінції Харіма. Його призначення стало відправною точкою постання Акамацу.

Початковим родовим іменем харімських самураїв було Уно (宇野氏), проте згодом представники бічної гілки цього роду отримали у повіті Ако у володіння селище Акамацу («Червона сосна»), від якого отримали своє нове прізвисько.

Зміцнення роду припадає на середину 14 століття за головування Акамацу Норімури, який став військовим губернатором сюґо провінції Харіма на фоні невщухаючих воєн між сьоґунами й імператорами. Посиливши політичний вплив Акамацу у самурайському уряді в Кіото, він домігся призначення свого старшого сина Норісуке на посаду військового губернатора провінції Сеццу, а середнього Саданорі — на посаду військового губернатора провінції Мімасака. Третій молодший син, Норісуке успадкував у головування в роді Акамацу і отримав посади військового губернатора провінцій Харіми і Бідзену.

Син Норісуке, Йосінорі зміг утримувати у своїх руках дві попередні батькові посади і одну дядькову, ставши губернатором Харіми, Бідзену і Мімасаки. Згодом, сьоґун призначив його начальником столичного самурай-докоро, перетворивши рід Акамацу на один з чотирьох найвпливовіших родів середньовічньої Японії разом із родами Ямана, Іссікі та Кьоґоку. Проте Панування Акамацу скінчилося у 1441 році із антиурядовим заколотом Міцусуке, сина Йосінорі.

Відновлення колишньої слави Акамацу було здійснене Масанорі, онуком Йосімаси, молодшого брата покійного заколотника. У 1443 році Масанорі зміг відбити священну яшму, одну із трьох імператорських реліквій, що була захоплена вояками колишньої південної династії. За цей подвиг його було призначено на посаду військового губернатора половини провінції Каґа. Під час смути років Онін, Масанорі виступив на боці роду Хосокава, за що у 1488 році отримав назад родинні посади губернаторів Харіми, Бідзена і Мімасаки.

Наступний голова Акамацу, прийомний син покійного Масанорі, Йосімура втрутився у внутрішню війну у роді Хосокава, підтримавши фракцію Сумімото і був убитий за це членом опозиційної фракції Такакуні. Після цього голови роду Акамацу втратили реальну владу у провінціях і перетворились на номінальних губернаторів. Колишні васали, такі як рід Бессьо, унезалежнилися, а землі Акамацу почали атакувати сусіди.

Нащадок убитого Йосімури, праправнук Норіфуса пристав на бік Хасіби Хідейосі у війні родів Ода і Морі. У 1583 Акамацу визнав себе васалом Хідейосі і отримав від нього невеликі землі доходом у 10 000 коку. Проте у 1600 році під час битви при Секіґахара новий голова роду, Норіхіде, виступив на боці західної коаліції, яка програла бій, і втратив усі свої маєтки. Головна лінія Акамацу перестала існувати.

Лідер бічної гілки Акамацу, Саїмура Хірохіде, володар замку Тацуно у провінції Харіма, полишив політику і став займатися науками. Інші гілки роду також були союзниками західної коаліції, а тому загинули. Деякі з Акамацу поступили на службу сьоґунату в Едо. Так, Удзіміцу, далекий нащадок Норісуке, став гвардійцем хатамото дому Токуґава.

З усіх бічних гілок Акамацу свою цілісність у період Едо зміг зберегти лише рід Сеццу-Аріма.

• Голови роду виділені:

   кольором

• Роди, голови яких є вихідцями з роду Акамацу:

   Бессьо

   Сеццу-Аріма

   Такасіма

• 『新編　日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії)　京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.5-6.

• Загальна інформація про рід Акамацу (яп.)