Річард ІІІ (фільм, 1955)

Англія, кінець XV століття. У ході Війни Червоної і Білої троянд на трон сходить король Едуард IV. Його брат Річард III, який активно сприяв йому в цьому, таємно заздрить успіху Едуарда і гірко тужить про власну фізичну потворність. Незважаючи на це, завдяки лестощам і майстерності зваблювання, він домагається згоди на шлюб від молодої знатної вдови леді Анни, навіть з урахуванням того, що та знає про його пряму участь у смертях як її батька, так і попереднього чоловіка. Річард обмовляє в очах короля, а пізніше організовує вбивство середнього зі своїх братів — герцога Кларенса. Дізнавшись про його смерть, король Едуард IV помирає, перед смертю призначивши Річарда лордом-протектором. Той негайно усуває останню перешкоду на шляху до престолу: запроторює в Тауер малолітніх синів померлого монарха, — Едуарда V і Річард Йоркського. Річард III стає королем Англія, проте не знаходить духовного спокою: його мучать примари убитої ним людини.

Правлінню узурпатора протистоїть опозиція на чолі з Генріхом Тюдором. Армії сторін сходяться в битві при Босворті. У вирішальний момент битви війська Річарда переходять на бік супротивника. Залишений усіма, він кидається у відчайдушну сутичку. Під ним гине кінь. Перед смертю Річард вигукує: «Коня! Коня! Півцарства за коня»! (англ. «A horse! A horse! My kingdom for a horse!»).

• Седрік Гардвік — Едуард IV, король Англії
• Лоуренс Олів'є — Річард III, молодший брат Едуарда IV, пізніше — король Англії
• Джон Гілгуд — Джордж (Георг), герцог Кларенс, середній з братів правлячої династії
• Клер Блум — леді Анна
• Ральф Річардсон — герцог Бекінгем
• Стенлі Бейкер — Генріх Тюдор, граф Річмонд
• Мері Керрідж — королева Єлизавета, дружина Едуарда IV
• Пол Г'юсон — Едуард V, син Едуарда IV
• Енді Шайн — Річард, 1-й герцог Йорк, син Едуарда IV

• 1956 — премія Премія БАФТА у кіно: Найкращий фільм, Найкращий британський фільм, Найкраща чоловіча роль (Лоуренс Олів'є).
• 1956 — Берлінський кінофестиваль: Срібний ведмідь
• 1956 — Національна рада кінокритиків США: Найкращий іноземний фільм.
• 1956 — Об'єднання кінокритиків Нью-Йорка: Найкращий актор, третє місце (Лоуренс Олів'є).
• 1957 — номінація на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль (Лоуренс Олів'є).
• 1957 — італійська національна премія Давид ді Донателло: Найкращий іноземний актор і Найкраща продюсерська робота (обидві — Лоуренс Олів'є).
• 1957 — Золотий глобус: Найкращий англомовний іноземний фільм.
• 1957 — премія Юссі : Найкращий іноземний актор (Лоуренс Олів'є).

Оглядач «Сhicago Reader» називає картину найбільш точною і класичною екранізацією п'єси Шекспіра, що стала однією з найбільш хвилюючих постановок сюжету про злодійство і зраду[2]. Газета «The New York Times» (березень, 1956 рік) вважає, що єдина трансляція цього фільму на телебаченні США внесла такий вклад в знайомство глядача цієї країни з творчістю Шекспіра, якого не було досягнуто за усю попередню історію кіно і ТБ[3].

Після зйомок цього фільму було задумано ще декілька масштабних екранізацій творів Шекспіра, починаючи з «Макбета», де в головній жіночій ролі повинна була знятися Вів'єн Лі. Проте смерть головного фінансиста і продюсера проекту Александра Корди завадила цим планам[1].

• «Річард III» на сайті IMDb (англ.) (станом на 25 березня 2015)
• Річард III на сайті AllMovie (англ.)
• «Річард III» на сайті Rotten Tomatoes (англ.)