Річард Петті

У дванадцятирічному віці батько Річарда, інший знаменитий гонщик Лі Петті, взяв свого сина на першу в історії гонку NASCAR. Всю гонку на сімейному Buick Roadmaster він тримався другим, але незадовго до фінішу машину занесло і чотири рази перевернуло. Лі Петті ледь не загинув і вщент розбив єдиний засіб пересування небагатої сім'ї. Під враженням від побаченого дванадцятирічний Річард вперше подумав про кар'єру в автоспорті. Після цього він тривалий час працював в команді свого батька, а в дев'ятнадцять років вперше взяв участь в гонці. Причому в суперництві зі своїм батьком він в одному з поворотів влетів в стіну і був змушений припинити гонку. Через рік Петті-молодший отримав звання «Кращого новачка NASCAR» за 1959 рік. В 1960 молодий гонщик вже святкував свою першу перемогу, проте батько звернув увагу суддів на те, що його син проїхав на круг менше за інших. В результаті Річарду довелося задовольнятися лише четвертим місцем.

Легендарний Plymouth Superbird Річарда Петті в його музеї

У 1965 Петті став переможцем в Daytona 500, а потім і в чемпіонаті в цілому. Повторив він це досягнення через 2 роки. В 1967 році Петті прийшов першим в 27 заїздах з 48. Його рекорд — 10 перемог поспіль був досягнутий саме тоді. Другий раз Петті став чемпіоном на Sprint Cup Series в 1967 році. Завдяки Петті спонсори стали звертати все більше уваги на гоночну серію.

У колекції гонщика було багато перемог, але головну і ту, що найбільше запам'яталася, гонку він програв. У гонці Daytona 500 в 1976 Петті змагався за перше місце з іншим талановитим гонщиком того часу — Девідом Пірсоном. У цьому заїзді, в результаті довгої і гострої боротьби, автомобіль Пірсона вилетів з траси і в результаті занесення виявився спрямованим в протилежну сторону, а машина Петті врізалася в стіну і заглохла. Пірсон ж встиг вижати зчеплення і зберегти двигун, і поки Петті безуспішно намагався завести двигун, тріумфально перетнув межу. Це була його перша і остання перемога на Daytona 500, в той час як Петті отримував цей титул сім разів.

Свою останню гонку Річард провів в 1992, після чого пішов зі спорту. Його досягнення трималися кілька десятків років, поки не були перекриті іншою легендою — Дейлом Ернхардт.

В даний час Петті володіє двома автомобілями, які виступають в NASCAR Sprint Cup. Один з них, під № 44, пілотує Брайан Скотт, а інший, під № 43 — Ерік Алмірола (саме йому належить остання на даний момент перемога команди в Coke Zero 400, в Дайтоні, сезон 2014 року). Крім того, Петті заснував школу екстремального водіння, де навчає своїм прийомам численних шанувальників.

Брав участь у фільмі 1989 року «Зона швидкості» в ролі самого себе. Озвучив роль гоночної машини Кінга в мультфільмі «Тачки»[1]. Причому його вигаданий герой — аналог боліда Петті Plymouth Superbird під 43-м номером — теж потрапляє в аварію в суперництві з Чіко Хіксом (читайте: Девідом Пірсоном).

• Коротка біографія Річарда Петті
• Стаття до 71-річчя легенди NASCAR