Саамська кров

Наші дні, 78-річна Еллє-Марія (яка називає себе Крістіною) повертається до Лапландії, де пройшло її дитинство, разом із сином Оле та внучкою Санна, щоб відвідати похорони її молодшої сестри. Елле-Марія не хоче бути там. Їй не подобаються саамські люди, вона називає їх злодіями та брехунами. Коли до неї звертаються на її рідній саамській мові, вона відмовляється говорити і робить вигляд, що не розуміє її. Вона навіть відмовляється ночувати в сімейному домі своєї молодшої сестри і їде в готель.

У 1930-х роках 14-річна Еллє-Марія відправляється до саамської школи з молодшою ​​сестрою Ньенною. Це своєрідна школа-інтернат для дітей саамі, де вчителька з провінції Смоланд навчає їх шведської мови та знати їхнє місце у суспільстві. Розмовляти саамською, навіть поза класом забороняється та карається побиттям.

Після нападу на групу хлопчиків (з котрими вона зіткнулася, коли вони називали її ім'я) і була помічена на вусі старим ножем свого батька, вони знімаєть з неї одяг. Група молодих шведських солдатів, які їдуть на танці, побачивши її починають з нею спілкуватися — це перший випадок, коли з нею поводяться як з людиною. Це почуття посилюється ще й тим, що перед цим двоє вчених з Державного інституту расової біології в Уппсалі прийшли до школи, щоб виміряти і сфотографувати їх голими.

Еллє-Марія приходить на танці і протягом кількох годин вона відчуває повагу і без особливих зусиль поводиться, як усі оточуючі. Саме тоді вона вирішує, що вона залише Лапландію і поїде до Уппсали для навчання в університеті.[2]

• Lene Cecilia Sparrok — Еллє-Марія (молода)
• Maj-Doris Rimpi — Еллє-Марія (похила)
• Mia Sparrok — Ньєнна
• Olle Sarri — Оле
• Anne Biret Somby — Санна
• Hanna Alström — вчителька
• Anders Berg — Емануєль
• Katarina Blind — мати Ганна
• Beata Cavallin — Хедда
• Malin Crépin — Еліс
• Julius Fleischanderl — Ніклас
• Ylva Gustafsson — Лаєвіє
• Tom Kappfjell — Аайяа
• Anna Sofie Bull Kuhmunen — Ганна-Стіна
• Andreas Kundler — Густав

Зйомки стрічкі відбувалися в Тарнаб-Хемавані, на півночі Швеції, частково в Уппсалі та Стокгольмі.

Кінострічка здобула головний приз на кінофестивалі в Гетеборзі в 2017 році, премія Dragon Best Nordic Film. Приз у розмірі одного мільйона шведських крон (приблизно 114 000 доларів США), це одна з найбільших у світі кінопремій.

На 57-му Міжнародному кінофестивалі в Салоніках фільм виграв нагороду «Людські цінності».

На Токійському міжнародному кінофестивалі кінострічка здобула другу нагороду у конкурсі, а Лене Сесілія Спаррок отримала нагороду, як найкраща жіночу роль.

На Венеційському кінофестивалі фільм був у розділі «Всесвітні дні» та отримав премію Fedeora, як найкращий молодий режисер та Europa Cinemas Label (кращий європейський фільм).

На міжнародному кінофестивалі «Санта-Барбара» фільм отримав нагороду «Вальхалла» за кращий фільм Північної Європи. 14 листопада 2017 року він отримав премію Lux.[3]

У 2017 році кінострічка була заявлена до участі в кінофестивалі «Молодість».[4]

• Офіційний трейлер (англ.)