Савичі (рід)

Рід походив від Сави Прокоповича († 1701), сотника воронізького (1669), писаря Генерального військового суду (до 1672 року), генеральний писаря (1672-87) й генерального судді (1687—1700), учасника чигиринських і кримських походів, посланця до Москви (1677).

Син його Семен Савич († 1725) був писарем Генерального військового суду (1701-06) і генеральний писарем (1709-23). В 1723-25 роках був ув'язнений у Петропавлівській фортеці в Петербурзі, у зв'язку зі вправою гетьмана Павла Полуботка, його шваґра, й помер в ув'язненні.

До цього роду належали, серед інших:

• Данило Савич (†1763) — вихованець Київської Академії і Московської та закордонних (Вюртемберґ) унтів, був професором географії й фізики Московського університету;
• Олексій Савич (1810-83) — астроном і математик.

До іншого, згаслого у 18 столітті роду Савичів належали Сава Кирилович — засновник роду, лубенський полковий сотник (1671 — 1672, 1695), суддя й обозний (1672, 1675), і син його, Василь Савич († 1714) — лубенський полковий сотник з перервами (1695 — 1702) і осавул (1698—1700), полковник лубенський (1709-1714).

Савич Гордій Семенович (16.. – 1736 рр.) – сотник Нехворощанський Полтавського полку(1719 – 1736). В 1722 році знаходився в команді Полтавського полковника І.Л. Черняка з 10-ма тисячами козаків на роботах, що проводилися по прориву Ладозького каналу, замість якого в Нехворощі наказним сотником був Демиденко Степан. В 1723 р. – сотник наказний Маяцький. У теркському поході з 1724 р., замість якого наказним Нехворощанським сотником був Винниченко Ничипір. З 1727 р. в походах 2 роки в Астрахань та Сулак, замість якого в Нехворощі управляв наказним сотником за ордером Полтавського полковника В. Кочубея І. Палецький. Загинув в Кримському військовому поході 1736 року під час Російсько-турецької війни 1735 – 39 рр. В 1736 – 37 рр. замість нього наказним Нехворощанським сотником в Нехворощі залишався писар Слоновський Каленик Прокопієв. Він син Савича Семена Леонтійовича, полковника Канівського полку в 1648 – 1649, 1651, 1658 – 1659 рр. У серпні-листопаді 1651 року їздив до Москви для ведення переговорів, у квітні 1654 року на чолі гетьманського посольства перебував у Бахчисараї.

• Ю. Мицик. Савичі // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 416. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.