Сакське письмо

Сакське письмо (ще Іссикське письмо)  — недешифроване письмо саків Семиріччя[1] чи одна «з груп абеток, створених кочовими спільнотами у різних частинах Азії»,[2], вірогідно силабарія, відоме з низки пам'яток від щонайпізніше IV ст. до н. е. до V/VI ст. н. е.

Було зроблено низку спроб перекладу написів, але жодну з них не визнано задовільною (як приклад — спроба прочитання тексту трилінгви з Дашт-і-Навура, яку зробив Я. Гарматта,[3] але «відповідність його прочитання є сумнівною»[4]).[5]

Від моменту, коли було знайдено Іссикський напис, та до останнього часу публікується велика кількість літератури, у якій робляться спроби пов'язати сакське письмо з так званим тюркським рунічним письмом. Не вдаючись до аналізу якості цих напрацювань, варто навести наступні констатації, які й досі не втратили актуальності:

«Слід зазначити, що форма знаків цієї писемності..., разом зі знаками на іссикській чаші, й в найпізніших з зазначених написів не виявляють системної відповідності давньотюркській руніці, тому генетично пов' язати ці писемності неможливо.»[1]
«Оскільки у напису з Дашт-е-Навура дві версії — бактрійською та пракрітом — відображають офіційні мови та писемності Кушанського царства, ми маємо право припустити, що й письмо третьої версії було досить поширеним у цій державі й належало певній частині його строкатого в етнічному плані населення… Судячи з повідомлень епіграфічних джерел та пам'яток кушанського мистецтва, цими прибульцями були швидше саки, тому невідому писемність можливо ймовірно пов'язати з сакським середовищем.»[1]

Сучасний стан досліджень

Наразі відомо близько 30 написів, які походять переважно з території античної Бактрії (окрім Іссикської). Можна констатувати, що сакське письмо було однією з найпоширеніших та найуживаніших абеток на теренах Кушанського царства за часів Віми Такту та Віми Кадфіза.

За попереднім аналізом виділено три різних абетки, які відносяться до одного типу письма.

1. Найдавніша
Іссикський напис.

Найдавніша абетка — напис з Есікського кургану[6] та напис з Ай-Ханума[7] (IV—II ст. до н. е.).[2] Обидва написи мають п'ять спільних знаків (за нумерацією C. Rapin — 4, 6, 12, 13, 18 (див. нижче)) й, можливо, походять від арамейського.[7]

Напис з кургану Есік

Іссикський напис на срібній чаші складається з 25-26 знаків (близько 16 відмінних), написаних справа ліворуч двома рядками. Три знаки мають схожіть з пізнішими тюрскькими рунами. Щодо структури знаків — графемоутворюючими є короткі диагональні риски. Окремі знаки мають подібність до низки архаїчних писемностей (кхароштхі тощо), але це наразі не дає жодних підстав для висновків щодо походження іссикських знаків.[1]

Айханумський напис.

Напис з Ай-Ханума

Айханумський напис зроблено на срібному злитку. Як й іссикський, напис з Ай-Ханума написано справа ліворуч, він складається з 21 знака, з яких три останні (19-21) пошкоджено, а з решти вісімнадцяти — одинадцять оригінальних. Знак 16 безумовно є знаком поділу.[7]

Напис з Сурх-Коталу.

2. Напис з Сурх-Коталу (поч. II ст.)[8]

У фрагментованому напису з Сурх-Коталу головною особливістю є введення в текст курсивних літер грецької абетки (α та β). Певні знаки мають подібність до знаків найдавнішого часу, певні — до знаків з Дешт-і-Навура тощо.

3. Найпоширеніша
Фрагмент трилінгви з Дашт-і-Навуру, написаний сакським письмом (III) та кхароштхі (IV).

Найпоширеніша — написи з Дашт-і-Навура,[9] Кара-Тепе, Хатин-Рабата, Кампир-Тепе та Кош-Тепе[10] саме ця абетка весь час доповнюється новими знахідками (I—V/VI ст.). Абетка складається з близько тридцяти знаків, які використано у різних написах, та декількох знаків, відомих лише з напису Дашт-і-Навура.[2]

Примітки
  1. (рос.) В. А. Лившиц. О происхождении древнетюркской рунической письменности. Археологические исследования древнего и средневекового Казахстана. Алма-Ата. 1980.
  2. (рос.) Вертоградова В. В. Неизвестное письмо в многоалфавитном пространстве древней Бактрии. Проблемы социоскрипторики. СПб. Изд-во СПбГУ. 2002. С.129-148.
  3. (англ.) J. Harmatta. «Languages and Literature in the Kushan Empire.» In Harmatta et al. 1994.
  4. англ. "The veracity of this reading is uncertain… " Michael C. Skinner. Marks of Empire: Extracting a Narrative from the Corpus of Kuṣāṇa Inscriptions. A dissertation submitted in partial fulfillment of the requirements for the degree of Doctor of Philosophy. University of Washington. 2017.
  5. цікавою є спроба прочитання початку другого рядку [ZN]H tšt де [ZN]H — пошкоджена ідеограмма «цей», а tšt від іранського «tašt» — «кубок». (рос.) Э. Хуршудян. Надпись на чаше из Иссыкского кургана. Иран-Наме № 4 (20). 2011
  6. (рос.) Акишев К. А. Курган Иссык, Искусство саков Казахстана. М., Искусство, 1978.
  7. (фр.) P. Bernard, C. Rapin. Le Palais. La Trésorerie. Campagne de fouille 1978 à Aï Khanoum (Afghanistan), BEFEO, 68, p. 1-103, pl. XXIX-XL. 1980.
  8. (фр.) A. Maricq. Inscriptions de Surkh-Kotal (Baghlan): La grande inscription de Kaniska et l'étéotokjarien l'ancienne langue de la Bactriane. Grande inscription de Kaniska et l'etéotokharien l'ancienne langue de la Bactriane. mprimerie Nationale, 1958
  9. (фр.) G. Fussman. Documents épigraphiques kouchans. In: Bulletin de l'Ecole française d'Extrême-Orient. Tome 61, 1974.
  10. публікація останніх двох: (рос.) Э. В. Ртвеладзе. Новые надписи неизвестным письмом из Северной Бактрии. Адабий мерос. No1 (67) — 2(68). Ташкент. 1998
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.