Бактрія

Назва Бактрія відома у історії з грецьких джерел. Проте початкова назва краю була Балх, що досі збереглася у регіоні. Греки після здобуття головного міста краю Балх перейменували його на Бактра.

У 2300—1700 роках до н. е. тут існувала Оксианська цивілізація, сучасниця Давньовавилонського царства й цивілізації долини Інду, що також означена у археології як Бактрійсько-Маргіанський археологічний комплекс. Легендарний ассирійський цар Нінус переміг царя Балху на ім'я Оксиартес 2140 року до н. е.

За твердженням багатьох істориків Балх був місцем зосередження індо-іранських племен у 2500—2000 роках, які згодом посунули на південний захід у Іран й на південь у Пакистан й Індію й колонізували їх.

Бактрія була колись центром релігій зороастризму й буддизму.

Пророк зороастризму Зороастер (Заратуштра) народився й прийняв своїх перших вірян у краї з плодючою землею у гірській країні, що оточена пустелями Тюрану. Авестійська мова, якою написана найдавніша частина Авести є найдавнішою записаною формою східно-іранських мов.

За Кушанської імперії тут розквітнув греко-буддизм.

Сережки з кургана сакського царя у Тилля-тепе

Золотий статер греко-бактрійського царя Євкратида I — найбільша золота монета античності

В Бактрії ще в 1-й половині 1-го тисячоліття до Р. Х. існувала рабовласницька держава, головним містом якої був Балх (поблизу Балха, сучасний Афганістан). Населення займалось землеробством при штучному зрошенні і скотарством.

У 6 сторіччі була частиною Мідійської держави.

З середини 6 сторіччя до Р. Х. Бактрія входила до держави Ахеменідів, коли була приєднана перським царем Киром Великим.

Балх-Бактрія була провінцією Персії у Азії. Її кордон проходив по річці Окс (Амудар'я). За річкою на її правому березі починалася перська провінція Согд, що називали також Трансоксанія (Заоксія). Балх й Маргу (Маргіана) були 12-ою сатрапією перської держави.

Бактрійський сатрап Бесс вбив перського царя Дарія III-ого й проголосив себе царем Артаксерксом V-им у 330 році до н. е. Він намагався протистояти Алесандру Македонському з Бактрії, проте був вимушений відступити у Согд, де був наздогнаний військом Александра й страчений розривом між двох дерев у 329 році до н. е. як бунтівник.

За держави Селевкідів тут було побудовано багато грецьких міст, а грецька мова стала панівною, завдяки багатьом грецьким дисидентам, висланим у заслання у цей найвіддаленіший край.

Виснажлива війна Селевкідів з Єгиптом дала змогу сатрапу Бактрії Діодоту проголосити 225 року до н. е. незалежність й приєднати Согдіану до складу Греко-Бактрійського царства.

Грецька мова була офіційною, а народна бактрійська мова була еллінізована із заміною алфавіту на грецький. Наслідом еллінізації народної мови є багатий пласт грецьких слів у афганській мові (пушту) й малочисельних мовах Бадахшану.

За часів Греко-Бактрійської держави поширюються зв'язки з Китаєм. Китайський уряд посилав відкривачів, послів й згодом їм вдалося домовитися про організацію торгових зв'язків, що у історії відомо під Шовковим шляхом.

Греко-бактрійці отримали поразку від степовиків саків. Поблизу Тилля-тепе біля північно-афганського міста Шибарган на заході Бактрії було знайдено багате захоронення сакського царя з часів їхнього панування у 1 сторіччі до н. е. з сережками, що зображають людину серед двох драконів.

Згодом вони були переможені ятіями (юечжі, кушани), що змусили бактрійців перемістисти свій центр на південь. Так утворилося державне формування, що відоме у історії як Греко-індійське царство.

З 60 року Бактрія стала центром Кушанської імперії сформованої кушанами (ятії), які у греків відомі як тохарами. Країна Бактрія почала йменуватися Тохаристан.

У 230-240 роках Бактрія була підкорена Сассанідами.

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.